Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №826/7140/16

адміністративне провадження №К/9901/45525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Горяйнова А.М., суддів: Желтобрюх І.Л., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) Андронова Олега Борисовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду Андронова О.Б. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-Банк» за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 травня 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду Андронова Олега Борисовича при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 .

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду Андронова Олега Борисовича подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-Банк» за рахунок Фонду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Своє рішення мотивував тим, що позивач є пов`язаною із банком особою та відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правомірно не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що стаття 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає лише категорію осіб, які можуть бути віднесені до осіб, пов`язаних з банком.

Особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті Закону. Необхідно не лише наявність родинних зв`язків, але й підстави вважати, що дана особа впливає на діяльність банку.

Апеляційний суд неправомірно послався на доказ, який неналежним чином оформлений та не може братися до уваги - роздруківка електронного повідомлення ПАТ «Інтеграл-Банк» від 07 серпня 2015 року № 03-03/2015 до Національного банку України щодо надання переліку пов`язаних із банком осіб, а також витяг із переліку таких осіб станом на 01 серпня 2015 року, згідно з яким позивач у справі включений до переліку пов`язаних із ПАТ «Інтеграл-Банк» осіб.

Зазначає, що у суді першої інстанції такий доказ надано не було, його було надано лише в апеляційному суді. Доданий до апеляційної скарги лист ПАТ «Інтеграл-Банк» ніким не завірений та не підписаний, тому не може братися судом до уваги як належний та допустимий письмовий доказ.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18 липня 2019 року на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1021/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26 червня 2015 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 3433-ФДЕп. Відповідно до вказаного договору позивач внесла банківський вклад у розмірі 165 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 606 від 15 вересня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 170 від 16 вересня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Інтеграл-Банк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 816 від 25 листопада 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 210 від 26 листопада 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказаним рішенням призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Інтеграл-Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову О.Б. на два роки з 27 листопада 2015 року до 26 листопада 2017 року включно.

ОСОБА_1 21 грудня 2015 року звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з метою отримання гарантованої суми відшкодування.

Листом № 07-2/2475 від 30 грудня 2015 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про відмову у виплаті гарантованої суми відшкодування із посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: віднесення ОСОБА_1 до категорії пов`язаних із банком осіб.

Не погоджуючись із такими діями Уповноваженої особи Фонду, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4454-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 4454-VІ).

У відповідності до частини першої статті 26 вказаного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4454-VІ Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Згідно з частинами другою, четвертою статті 27 Закону № 4454-VІ Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, а також переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Статтею 52 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2121-ІІІ) передбачено пов`язані з банком особи.

Для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини (пункт 7 частини першої статті 52 Закону № 2121-ІІІ).

У пунктах 1-6 частини першої статті 52 Закону № 2121-ІІІ зазначено такі особи: контролери банку (пункт 1); особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку (пункт 2); керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку (пункт 3); споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи (пункт 4); особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку (пункт 5); керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб (пункт 6).

Асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича (стаття 2 Закону № 2121-ІІІ).

Як встановлено судами, ОСОБА_1 не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4454-VІ, яка передбачає, що Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року сторони надали докази, на підставі яких встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Згідно з анкетою кандидатів на посади голови правління і головного бухгалтера банку, заступників голови та членів правління (ради директорів), заступників головного бухгалтера, голови, його заступників та членів спостережної (наглядової) ради банку, представників юридичної особи - члена наглядової (спостережної) ради, керівника служби внутрішнього аудиту та повідомлення від 09 липня 2015 року ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Інтеграл-Банк» від 07 липня 2015 року була обрана незалежним членом Наглядової ради товариства.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 2121-ІІІ пов`язаними з банком особами є керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

У свою чергу керівниками банку, відповідно до частини першої статті 42 зазначеного Закону, є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону № 2121-ІІІ під радою банку слід розуміти «рада банку» або «наглядова рада банку», або «спостережна рада банку» залежно від назви органу, зазначеної в установчих документах банку.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 є пов`язаною особою з ПАТ «Інтеграл-Банк» за ознакою, передбаченою пунктом 7 частини першої статті 52 Закону № 2121-ІІІ (є дочкою керівника банку).

Крім того, у відповідності до частини другої статті 52 вказаного Закону передбачено, що банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 «Про затвердження Положення про визначення пов`язаних із банком осіб» було передбачено, що банкам у строк до 29 травня 2015 року необхідно подати до Національного банку України перелік пов`язаних із банком осіб станом на 01 травня 2015 року в електронному вигляді у форматі EXCEL за формою, наведеною в додатку до цієї постанови; до запровадження Національним банком України відповідної форми статистичної звітності забезпечити щомісячне (до 10 числа після звітного періоду) подання до Національного банку України актуалізованого переліку пов`язаних із банком осіб.

На виконання вимог ухвали суду від 17 серпня 2017 року Уповноважена особа Фонду надала роздруківку електронного повідомлення ПАТ «Інтеграл-Банк» від 07 серпня 2015 року № 03-03/2015 до Національного банку України щодо надання переліку пов`язаних із банком осіб, а також витяг із переліку таких осіб станом на 01 серпня 2015 року. Згідно зазначеного витягу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (позивач у справі) включені до переліку пов`язаних із ПАТ «Інтеграл-Банк» осіб.

Отже, апеляційний суд встановив, що позивач є пов`язаною із банком особою відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4454-VІ, тому дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційного суду.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа