Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа №810/4979/14

провадження №К/9901/17609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 у справі №810/4979/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 пред'явив позов до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у переведенні в розряд неслужбових двокімнатну квартиру та зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового житла двокімнатну квартиру.

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, в задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 скасовано, провадження у справі закрито.

4. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції до 15.12.2017).

5. Ухвалою Верховного Суду України від 13.09.2016 відкрито провадження за вказаною заявою ОСОБА_2 у справі №810/4979/14.

6. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали заяви ОСОБА_2 передано до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді командира Військової частини А2860 Васильківського гарнізону Київської області.

8. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.03.2012 №244 позивача звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.

9. Позивач перебував на черзі на отримання постійного житла, яке згодом отримав за адресою: АДРЕСА_1. Дане житло входить до розряду службових.

10. З метою реалізації свого права щодо отримання житла у приватну власність позивач звернувся з заявою до начальника Васильківського гарнізону Київської області та просив перевести в розряд неслужбових двохкімнатну квартиру, що розташована за вказаною адресою.

11. 21.03.2013 Київське квартирно-експлуатаційне управління надало відповідь за №303/25/6-350, у якій повідомило про те, що комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України тимчасово не приймає документи на виключення житлових приміщень із складу службових до окремого розпорядження Міністра оборони України.

12. Не погодившись з таким рішенням, позивач 04.02.2014 вирішив звернутися безпосередньо до Міністра оборони України з проханням перевести з розряду службових квартиру на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

13. Рішенням від 18.02.2014 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України за дорученням Міністерства оборони України відмовило позивачу у задоволенні його заяви з посиланням на те, що службові жилі приміщення не підлягають виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 вже отримав житло в іншому населеному пункті на підставі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

14. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ

15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач вже забезпечений житлом у встановленому законодавством порядку, а також з того, що норми, які діяли на час звернення позивача з проханням про переведення квартири в розряд неслужбових, не передбачали такої можливості.

16. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки позивач звернувся до суду за захистом права на отримання житла, тобто права, що випливає житлових правовідносин.

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД

17. ОСОБА_2, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 у справі №810/4979/14 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

18. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 (справа №810/2791/13-а) та від 11.11.2014 (справа №452/2576/13-а).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, щодо розгляду спорів даної категорії, а саме щодо забезпечення житлом військовослужбовців та питань, пов'язаних з цим.

20. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 21.04.2016 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрито провадження у справі про визнання дій неправомірними щодо відмови у переведенні в розряд неслужбових двокімнатну квартиру та зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового житла двокімнатну квартиру.

22. Поряд з цим, рішеннями Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 (справа №810/2791/13-а) та від 11.11.2014 (справа №452/2576/13-а) аналогічні спори розглянуто судом по суті.

23. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут й надалі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

24. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

28. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

29. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

31. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

33. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

34. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

35. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

36. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єктів владних повноважень як відповідача.

37. Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених вище норм процесуального права викладено в постанові Великої Палати Верховного від 29.08.2018 (справа № 488/1176/14-а).

38. Зі змісту позовних вимог, а також підстав позову ОСОБА_2 вбачається, що спір виник з приводу порушення суб'єктом владних повноважень житлових прав позивача на отримання ним в користування нерухомого майна - службової квартири № 127, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Першого Травня, 12/1, шляхом переведення її в розряд неслужбових.

39. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_2, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

40. Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017) відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2

Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 241, 242, 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017), Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 у справі №810/4979/14 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя Н.В. Коваленко