Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.02.2023 року у справі №380/10648/21
Постанова КАС ВП від 21.02.2023 року у справі №380/10648/21
Постанова КАС ВП від 26.10.2023 року у справі №380/10648/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 380/10648/21

адміністративне провадження № К/990/20542/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/10648/21

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду,

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Москаля Р.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Довгої О.І., суддів Матковська З.М., Улицький В.З.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 у сумі 350346,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що на підставі рішення суду від 5 жовтня 2020 року він був поновлений на посаду в апарат Генеральної прокуратури України і рішення в частині поновлення суд допустив до негайного виконання, однак відповідач виконав його лише 14 травня 2021 року. У звязку із цим, посилаючись на приписи статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач стверджував, що відповідач повинен нарахувати й виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Указуючи на те, що з часу ухвалення судового рішення до моменту його виконання минуло 150 робочих днів, а середньоденний заробіток становить 2335,64 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача 350346,00 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі .

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позов задоволено: стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі: 350346 (триста п`ятдесят тисяч триста сорок шість) гривень 00 коп; встановлено такий порядок виконання цього рішення суду: при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді було допущене до негайного виконання, однак відповідач фактично виконав його 14 травня 2021 року, тому час з 6 жовтня 2020 року до 13 травня 2021 року є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що є підставою для настання відповідальності, передбаченої статтю 236 Кодексу законів про працю України.

5. У цьому контексті суд указав, що період затримки виконання судового рішення охоплює 150 робочих днів, а середній заробіток позивача станом на дату поновлення на посаді становить 2335,64 грн, що визначено в рішенні у справі № 813/7874/14, тож загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає 350346,00 грн.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2022 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, а позов задоволено частково: стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі: 124567 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп з нарахуванням, утриманням та перерахуванням у відповідні бюджети/фонди передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

7. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду застосовав розмір середньоденної заробітної плати позивача у сумі 830,45 грн, який встановлено Львівським окружним адміністративним судом у рішенні від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14 квітня 2020 року №21-630зп.

8. Постановою Верховного Суду від 21.02.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2022 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Суд касаційної інстанції виходив з того, що розраховуючи суму середнього заробітку, належну позивачу на підставі статті 236 КЗпП України, суд апеляційної інстанції обрахував відповідну суму на основі середньоденного заробітку, який позивач мав за два місяці роботи перед звільненням у жовтні 2014 року, тобто без будь-яких коефіцієнтів підвищення заробітної плати. Водночас колегія суддів звернула увагу на те, що оскільки станом на момент початку затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 пункт 10 Порядку № 100 був чинний, то ця норма не може бути залишена без застосування до спірних правовідносин.

10. Пункт 10 Порядку №100 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100» від 9 грудня 2020 року №1213, яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, а отже вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді з урахуванням коефіцієнту підвищення належить застосовувати у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме до 11 грудня 2020 року включно.

11. Натомість у період з 12 грудня 2020 року до 13 травня 2021 року включно розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.

12. У зв`язку із цим, суд касаційної інстанції направив справу на новий судовий розгляд для з`ясування кількості робочих днів у період з 6 жовтня до 12 грудня 2020 року та з 12 грудня 2020 року до 14 травня 2021 року, без чого неможливо здійснити правильний розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно було здійснити розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у відповідності до правил Порядку № 100 (з урахуванням постанови № 1213).

ІІІ. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції і мотиви його ухвалення (новий розгляд)

13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року.

14. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 станом на дату поновлення на посаді в сумі 2335,64 грн визначено в рішенні суду № 813/7874/14 у спорі між тими ж сторонами, що набрало законної сили, тому не потребує доказування. Рішення суду № 813/7874/14 від 05.10.2020 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді суд допустив до негайного виконання. Фактично рішення суду про поновлення позивача на посаді виконане 14.05.2021, отже, період з 06.10.2020 по 13.05.2021 є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. Відтак, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення суду з 06.10.2020 по 13.05.2021 включно (150 робочих дні), що складає 350346 грн (150 х 2335,64 грн).

15. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

17. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18. Касатор вказує на те, що судами попередніх інстанцій застосовано положення пункту 10 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16, від 04 листопада 2021 року у справі № 640/537/20 та від 21 вересня 2022 року у справі № 826/17802/14. У вказаних справах суд касаційної інстанції виходив з того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 із Порядку № 100 виключено пункт 10, тож на дату постановлення рішення суду першої інстанції у вказаних справах (про поновлення на посаді) не було нормативних підстав для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

19. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково застосували розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 у сумі 2335, 64 грн, оскільки для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду слід застосовувати розмір середньоденної заробітної плати у 830,45 грн без застосування коефіцієнта підвищення, і тому сума середньої заробітної плати за затримку виконання рішення суду становила б 124 567,50 грн.

20. Крім того, скаржник підставою касаційного оскарження також визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 78 КАС України у подібних правовідносинах.

V. Позиція інших учасників справи

21. Позивач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів Білак М.В., Губської О.А. від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

23. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року №1269/0/78-23 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року №770/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 03 серпня 2023 року №2457-к «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду»), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Кашпур О.В., судді Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

25. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року справу №380/10648/21 прийнято до провадження справу .

26. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 26 жовтня 2023 року.

VІI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

27. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Львівського окружного адміністративного суду № 813/7874/14 від 05.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №2501-ц від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24.10.2014. Стягнуто з Офісу Генерального, як правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 1234879,15 грн. (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень 15 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства; зобов`язано Офіс Генерального прокурора, як правонаступника Генеральної прокуратури України, проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст.1 Закону України «Про очищення влади».

28. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 17439,55 грн суд допустив до негайного виконання.

29. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2021 змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №813/7874/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: стягнув з Офісу Генерального прокурора як правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2485431,46 грн, в решті рішення залишив без змін. В цій постанові суд апеляційної інстанції вказав, що коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника управління в період з 06.09.2017 по 05.10.2020 становить 2,25, тому середньоденна заробітна плата становить 2335,64 грн (1038,06 х 2,25).

30. 14.05.2021 Генеральний прокурор Офісу Генерального прокурора видав наказ №556ц, відповідно до пункту другого якого поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24.10.2014.

VIІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

31. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

33. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

34. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

35. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ).

36. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

37. Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

38. За змістом пункту 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

39. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, у Порядку № 100 виключено пункт 10.

ІХ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

42. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

43. У касаційній скарзі касатор посилається на те, що суди попередніх інстанцій, при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, неправильно застосували коефіцієнт підвищення заробітної плати відповідно до пункту 10 Порядку № 100, не врахувавши, що вказний пункт було виключено.

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

45. Розраховуючи середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у період з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 2335,64 грн встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 .

46. Так, у справі № 813/7874/14 суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір середнього заробітку, урахував коефіцієнт його підвищення з 24 жовтня 2014 року по 15 січня 2020 року, застосовуючи положення пункту 10 Порядку № 100. При здійсненні указаного обрахунку суд керувався постановами Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", від 31 травня 2012 року № 505 "Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", указав, що коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника управління з 01 грудня 2015 року склав 1,25, відповідно середньоденна заробітна плата з цього часу становить 1038,06 грн (830,45 грн х 1,25), а з 06 вересня 2017 року склав 2,25, відповідно середньоденна заробітна плата з вказаного часу становить 2335,64 грн (1038,06 грн х 2,25).

47. У цій справі суди попередніх інстанцій з посиланням на висновки, викладені у справі № 813/7874/14, при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у період з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року виходили із середньоденної заробітної плати у розмірі 2335,64 грн.

48. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 10 Порядку № 100 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та на момент прийняття рішення про поновлення) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

49. Проте у подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, пункт 10 Порядку № 100 виключено.

50. Отже, з 12 грудня 2020 року правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні.

51. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у період з 12 грудня 2020 року до 13 травня 2021 року розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.

52. Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку № 100 (з урахуванням постанови Уряду № 1213) при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, які викладені у постановах від 08 листопада 2022 року у справі № 460/15639/21, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 30 березня 2023 року у справі № 340/1747/21.

53. Суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин пункт 10 Порядку № 100 до усього періоду затримки виконання судового рішення, не зважаючи на втрату ним чинності 12 грудня 2020 року.

54. На вказане уже звертав увагу Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року, направляючи цю справу на новий розгляд, однак суд апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи не дотримався приписів частини 5 статті 353 КАС України та не врахував цих зауважень.

55. Посилаючись у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16, від 04 листопада 2021 року у справі № 640/537/20 та від 21 вересня 2022 року у справі № 826/17802/14, як на приклад незастосування судами висновків суду касаційної інстанції щодо пункту 10 Порядку № 100 у подібних правовідносинах, викладених у вказаних справах, відповідач не звернув увагу на те, що такі висновки не є подібними до спірних правовідносин, тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови. У наведених справах суди вирішували питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, натомість у цій справі розглядається питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

56. Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов до висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з недотримання норм матеріального права, а саме суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, застосував пункт 10 Порядку № 100 до періоду затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року.

57. Отже, неврахування практики Верховного Суду і застосування пункту 10 Порядку № 100 до усього періоду затримки виконання рішення суду, призвело до того, що у справі залишилася не з`ясованою кількість робочих днів у період з 6 жовтня до 12 грудня 2020 року та з 12 грудня 2020 року до 13 травня 2021 року, без чого неможливо здійснити правильний розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

58. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.

59. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.

60. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

62. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

63. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Х. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А.Уханенко