Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №826/7663/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/7663/16

адміністративне провадження № К/9901/45813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Коваленко Н. В., судді Шарапи В. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Майстер Брок" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: публічне акціонерне товариство "Агрохімремонт", про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шулежка В. П. від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Епель О. В., Карпушової О. В., Кобаля М. І. від 22 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року приватне акціонерне товариство "Майстер Брок" (далі - ПАТ "Майстер Брок", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР, відповідач), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства "Агрохімремонт" (далі - ТОВ "Агрохімремонт", третя особа), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 39-ЦА-УП-Т від 28 січня 2016 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, згідно з якою до ПАТ "Майстер Брок" застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі 250000 грн за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки НКЦПФР про те, що в діях позивача були наявні ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з цим постанова відповідача про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів є протиправною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності відповідачем того, що в діях позивача є ознаки маніпулювання на фондовому ринку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, НКЦПФР звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 10 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/7663/16, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу НКЦПФР, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/7663/16за касаційною скаргою НКЦПФР суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Представником НКЦПФР подано клопотання про забезпечення його участі під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку обставинам справи та не звернули уваги на те, що НКЦПФР було проведено аналіз договорів купівлі-продажу цінних паперів, які укладались тільки на ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа" за участю лише трьох учасників, на підставі якого встановлено, що біржовий курс акцій у 2014 році склав близько 1,53 млрд. грн у той час, як за результатами 2013 року чистий дохід підприємства складав 0 грн. Вважає, що наведене має ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку.

Від ПАТ "Майстер Брок" відзиву або заперечення на касаційну скаргу НКЦПФР не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що 15 травня 2014 року між ПАТ "Майстер Брок" та ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа" укладено договір про надання послуг маркет-мейкера, відповідно до якого ПАТ "Майстер Брок" прийняло на себе функції маркет-мейкера на фондовій біржі та зобов'язалось виконувати вимоги щодо показників торгівлі окремими цінними паперами шляхом безперервного підтримання двосторонніх заявок.

Крім того, між сторонами було укладено доповнення від 15 травня 2014 року № 3 до вказаного договору, яким обумовлено виконання позивачем функцій маркет-мейкера відносно акцій ПАТ "Агрохімремонт" і визначені відповідні параметри виконання зобов'язань.

11 червня 2014 року між позивачем та ПАТ "Агрохімремонт" було укладено договір про надання послуг маркет-мейкера (підтримання цін на емісійні цінні папери), метою та предметом якого є регулювання взаємовідносин, що виникають між емітентом і маркет-мейкером при його участі в біржових торгах для підтримання цін на емісійні цінні папери.

Пунктом 1.4 договору визначені параметри виконання зобов'язань по цінних паперам, щодо яких виконуються функції маркет-мейкера, згідно з яким мінімальна та максимальна ціна на цінні папери встановлена на рівні 4,75 грн за 1 шт.

За вказаною ціною позивач здійснював операції з акціями ПАТ "Агрохімремонт" за умови укладання відповідного договору з емітентом для підтримання цін.

31 липня 2014 року, 29 серпня 2014 року, 30 вересня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 28 листопада 2014 року та 30 грудня 2014 року за участю позивача на Київській міжнародній фондовій біржі було укладено угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів, а саме акцій ПАТ "Агрохімремонт" за ціною 4,75 грн за 1 шт.

Зазначена ціна також відповідає рівню цін, які склалися на ринку за результатами торгів іншими особами на інших фондових біржах.

21 грудня 2015 року відповідачем стосовно ПАТ "Майстер Брок" було складено акт № 589-ЦА-УП-Т про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому встановлено низькі фінансово-господарські показники емітента ПАТ "Агрохімремонт", щодо цінних паперів якого на ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа" за участю позивача було укладено ряд договорів купівлі-продажу.

Згідно з висновками зазначеного акта НКЦПФР встановила в діях ПАТ "Майстер Брок" ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку.

28 січня 2016 року НКЦПФР прийняла постанову № 39-ЦА-УП-Т про накладення на позивача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн за вчинення умисних дій, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, передбачені пунктами 1, 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження НКЦПФР у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема: створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, у формі регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів.

статті 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; встановлення наявності ознак маніпулювання на фондовому ринку (стаття 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, визначені пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п'ятдесяти відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій.

Отже, Нацкомісія є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати рішення, спрямовані на захист інтересів держави та інвесторів, а також здійснювати контроль за діяльністю учасників фондового ринку та застосовувати до них санкції в разі виявлення в їх умисних діях ознак маніпулювання на фондовому ринку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 826/2212/17 та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/16558/15.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що НКЦПФР на підставі моніторингу укладених угод на фондових біржах стосовно ПАТ "Майстер Брок" складено акт № 589-ЦА-УП-Т від 21 грудня 2015 року про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому встановлено низькі фінансово-господарські показники емітента ПАТ "Агрохімремонт", щодо цінних паперів якого на ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа" за участю позивача було укладено ряд договорів купівлі-продажу.

В оскаржуваній постанові підставою для притягнення позивача до відповідальності НКЦПФР зазначено встановлення в його діях ознак маніпулювання на фондовому ринку, передбачених пунктами 1, 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" маніпулюванням цінами на фондовому ринку є здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, які надають або можуть надавати уявлення щодо поставки, придбання або ціни фінансового інструменту, що не відповідають дійсності, та вчиняються одноосібно або за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок.

Отже, здійснення операцій, в тому числі купівля-продаж фінансових інструментів, зокрема, цінних паперів, які надають уявлення щодо поставки, придбання або ціни цінного паперу, що не відповідає дійсності, і призводять до встановлення на ринку інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій, є маніпулюванням цінами на фондовому ринку.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" не є маніпулюванням цінами на фондовому ринку дії, що мають на меті підтримання цін на емісійні цінні папери у зв'язку з їх публічним розміщенням або обігом, за умови, що такі дії вчиняються учасником біржових торгів на підставі відповідного договору з емітентом таких цінних паперів.

Наведені приписи кореспондують з пунктами 4,5 Порядку запобігання маніпулюванню цінами під час здійснення операцій з цінними паперами на фондовій біржі, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 716 від 14 червня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2011 року за № 1045/19783 (далі - Порядок № 716).

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави дійти висновку, що перелік дій, які мають ознаки маніпулювання, чітко регламентований, а відповідальність за їх вчинення встановлена законом. При цьому, як Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", так і Порядком № 716 визначено перелік дій, які по своїй суті не містять ознак маніпулювання цінами. Так, не є маніпулюванням цінами на фондовому ринку дії, що мають на меті підтримання цін на емісійні цінні папери у зв'язку з їх публічним розміщенням або обігом, за умови, що такі дії вчиняються учасником біржових торгів на підставі відповідного договору з емітентом таких цінних паперів. При цьому, необхідною ознакою маніпулювання на ринку цінних паперів є вчинення дій, які призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 826/43/16.

Разом з тим, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ціна на цінні папери ПАТ "Агрохімремонт" у розмірі 4,75 грн за 1 штуку, по якій позивачем здійснювалися операції на фондовому ринку та яка зазначена в додатку № 3 до договору від 15 травня 2014 року, укладеному між ним та ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа", відповідає рівню цін, за якими здійснювалися операції з цінними паперами вказаного емітента іншими особами.

Також судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ціна на цінні папери ПАТ "Агрохімремонт" на рівні 4,75 грн за 1 шт. встановилась на фондовому ринку до того, як позивачем вчинено операції з їх купівлі-продажу і була стабільною після його виходу з ринку.

Посилання скаржника на низькі фінансові показники ПАТ "Агрохімремонт" колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані обставини не доводять вчинення саме позивачем правопорушення на ринку цінних паперів, а саме вчинення умисних дій, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, оскільки встановлена ПАТ "Майстер Брок" ціна на емісійні цінні папери передбачена договором, укладеним з емітентом, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" не є маніпулюванням цінами на фондовому ринку.

При цьому дії ПАТ "Агрохімремонт" щодо наявності в них ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку слід оцінювати самостійно, що не є предметом дослідження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної постанови НКЦПФР. При цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3,341,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: Н. В. Коваленко

В. М. Шарапа