ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2132/16

касаційне провадження № К/9901/38118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 826/2132/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2015 № 0006932208, від 09.02.2016 № 0000881101 та від 09.02.2016 № 0000301102.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01.11.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій та їх підтвердженні належним чином оформленою первинною документацією.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 27.10.2015 № 5562/26-58-22-08-17/38316724.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із придбання нафтопродуктів (дизельного палива) в Товариства з обмеженою відповідальністю «УНК-Десна-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «УОТ-ТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Еко-Плюс» з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.02.2016 № 0000301102, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 299626,00 грн. за основним платежем та 149813,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 09.02.2016 № 0000881101, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 301238,00 грн. за основним платежем та 150619,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 19.11.2015 № 0006932208, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року в розмірі 37932,00 грн.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі такої операції.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних, рахунків-фактур, рахунків на оплату, податкових накладних та товарно-транспортних накладних не є достатніми доказами реального характеру здійснених господарських операцій.

Так, судами з`ясовано, що подані позивачем рахунки-фактури, рахунки на оплату та видаткові накладні складено з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та з них не вбачається можливим встановити осіб, які їх склали, та внутрішню сторону засвідчених ними господарських операцій, а, отже, ці документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами отримання позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «УНК-Десна-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «УОТ-ТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Еко-Плюс».

При цьому товариством не представлено сертифікатів/паспортів якості заводу-виробника на розглядувані нафтопродукти, а також не обґрунтовано причини неможливості надання відповідних доказів.

Подані позивачем на підтвердження використання товару, придбаного у зазначених постачальників, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку документи, а саме: договір від 08.01.2014 № СПМК02/01/14-1 з додатками, штатний розклад та подорожні листи судами попередніх інстанцій цілком об`єктивно відхилено з огляду на те, що за наслідками аналізу цих документів неможливо встановити факт того, що відповідні перевезення здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» за рахунок пального, отриманого саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «УНК-Десна-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «УОТ-ТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Еко-Плюс».

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі № 826/2132/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк