ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 808/272/17

адміністративне провадження № К/9901/39202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (суддя Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ферротрейдінг" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2016 року №0002241410,

В С Т А Н О В И В:

В cічні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Ферротрейдінг" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2016 року №0002241410.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало про протиправність прийнятого Управлінням податкового повідомлення-рішення про збільшення йому грошового зобов`язання з мита на товари, що вивозяться суб`єктами підприємницької діяльності (експортного мита), адже під час перевірки податковим органом зроблено безпідставні висновки про те, що позивачем під час експорту товару було неправильно віднесено його до коду 7202 29 90 00, тоді як такий товар має відноситись до товарної позиції за кодом 7202 99 80 00, оскільки експортований феросплав відповідає ознакам феросиліцію МФС-10 та має класифікуватись саме у товарній підкатегорії феросиліцій 7202 29 90 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), на підтвердження чого під час його митного оформлення Товариством подавались відповідні докази.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Управління від 28 жовтня 2016 року №0002241410 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з мита на товари, що вивозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 348 783,98 грн.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивач під час митного оформлення правильно визначив код товару, на підтвердження чого надав усі необхідні документи; крім того, положеннями чинного законодавства встановлено можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, разом з тим, ані наказ про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 18 липня 2016 року №766, ані акт такої перевірки від 10 жовтня 2016 року №093/08-01-14-10/31612766 не містять жодних посилань на наявність відповідних підозр та в чому саме вони полягають.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на висновки акту перевірки та зазначаючи, що експортований позивачем товар за своїми характеристиками має відноситись саме до коду 7202 99 80 00 за УКТ ЗЕД.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що посадовими особами Управління на підставі наказу від 18 липня 2016 року №766 (у редакції наказу від 19 серпня 2016 року №892) та наказу від 01 вересня 2016 року №927 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2016 року №093/08-01-14-10/31612766.

Згідно із висновками акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Основних правил інтерпретації класифікації товарів №1 та №6, затверджених Законом України «Про митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VІІ, та Пояснень до товарної позиції 7202 УКТ ЗЕД, Додаткових пояснень до товарних категорій: 7202 21 00 7202 29 90, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №15 (чинних на час здійснення митного оформлення), що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати вивізного (експортного) мита на суму 279 027,17 грн.

Підставою для цього висновку контролюючого органу слугувало те, що при перевірці правильності класифікації товарів відповідно до УКТ ЗЕД виявлено, що за 25 митними деклараціями (перелік яких наведено на сторінці 5 акту) Товариством оформлювався товар «Феросплави: феросиліцій кусковий низькокремнистий марки FeSi10...» ТУ УЗ.02-00222226-017-97 виробництва ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» в митному режимі експорт за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7202 29 90 00 (вивізне (експортне) мито відсутнє), якому відповідає опис «феросплави:--феросиліцій:---інший:----інший». Для підтвердження коду та опису товару декларантом надавались сертифікати якості, які зазначені в графі 44 МД.

Проте, на думку податкового органу, товар, оформлений за вказаними 25 МД, за своїм хімічним складом повинен класифікуватися за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7202 99 80 00 як «Феросплави: --інший: --інші: --інший", в зв`язку з чим на нього відповідно до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» від 13 грудня 2006 року №441-V (зі змінами і доповненнями) має нараховуватись вивізне мито.

Крім того, стосовно подібного товару Запорізькою митницею ДФС раніше вже приймалось рішення про визначення коду товару від 15 грудня 2015 року №КТ-112000008-0029-2015, згідно із яким заявлений для товару "Феросплав з комерційною назвою "Феросиліцій МФС-10" виробництва ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» код 7202 29 90 00 за УКТ ЗЕД змінено на код 7202 99 80 00.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 28 жовтня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002241410, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що вивозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 348 783,98 грн., у тому числі за основним платежем - в сумі 279 027,17 грн., за штрафними санкціями - в сумі 69 756,81 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, проте рішенням ДФС від 28 грудня 2016 року №28268/6/99-99-11-03-03-25 залишене без змін.

Не погоджуючись із винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням про донарахування грошового зобов`язання з мита на товари, що вивозяться суб`єктами підприємницької діяльності, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно із частиною 5 статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

В той же час, виходячи з положень частини 1 статті 266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

За змістом же статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

За приписами пункту 3 частини 3 статті 345 МК органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Частинами 1 та 2 статті 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Отже за змістом вищенаведених норм МК України наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити визначені частиною 2 статті 351 МК України підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було б чітко ідентифікувати.

Між тим, як встановили суди, ані наказ про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 18 липня 2016 року №766, ані акт від 10 жовтня 2016 року №093/08-01-14-10/31612766, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних обґрунтувань підстав для її проведення; саме лише посилання в наказі від 18 липня 2016 року №766 на пункт 1 частини 2 статті 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Крім того, суди встановили, що для підтвердження коду та опису товару позивачем під час митного оформлення надавались сертифікати якості виробника від 11 грудня 2013 року №60 - №63, від 13 грудня 2013 року №70, від 23 грудня 2013 року №88, від 24 грудня 2013 року №94 - №95, від 21 січня 2014 року №6 - №7, згідно із якими вміст кремнію в товарі коливався від 11,6 до 12,5%, вміст титану - від 2,2 до 2,7%, вміст алюмінію - від 1,9 до 2,05, вміст вуглецю - від 1,2 до 1,3%, вміст сірки - від 0,18 до 0,2%, а тому прийшли до висновку про відповідність характеристик товару, що оформлювався позивачем, характеристикам, встановленим Державними стандартами України.

Так, згідно з Приміткою 1 (с) до групи 72 УКТ ЗЕД, затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, "феросплави" - сплави у формі чушок, болванок, кусків або інших первинних форм, одержані внаслідок безперервного лиття, а також у гранулах чи порошках, агломерованих або неагломерованих, що використовуються як добавки у виробництві інших сплавів або як розкислювачі, десульфуранти чи для аналогічних цілей у чорній металургії і, як правило, не придатні для кування, з масовою часткою заліза 4% або більше та масовою часткою одного чи кількох елементів у таких пропорціях: хрому понад 10%; марганцю понад 30%; фосфору понад 3%; кремнію понад 8%; з масовою часткою інших елементів у цілому, за винятком вуглецю, понад 10 %, при цьому вміст міді не повинен перевищувати 10%.

До основних різновидів феросплавів відносяться такі: феромарганець, феросиліцій, феросилікомарганець, ферохром, феросилікохром, феронікель, феромолібден, феровольфрам і феросиліковольфрам, феротитан і феросилікотитан, ферованадій, фероніобій, феросилікомагній і ферофосфор.

Примітка 2 до товарних підпозицій групи 72 УКТ ЗЕД зазначає, що під час класифікації феросплавів у товарній позиції 7202 слід додержуватися такого правила: феросплав розглядається як бінарний сплав і включається до відповідної підкатегорії (коли вона існує), якщо тільки вміст за масою одного з легуючих елементів сплаву перевищує мінімальний вміст за масою, зазначений у примітці 1 (с) до цієї групи; аналогічно він вважається відповідно потрійним або четвертним, якщо вміст за масою двох або трьох легованих елементів сплаву більше ніж мінімальний вміст за масою, зазначений у згаданій вище примітці. У разі застосування цього правила до "інших елементів", зазначених у примітці 1 (с), вміст за масою кожного елемента повинен перевищувати 10%.

Відповідно до Додаткових пояснень до товарних категорій: 7202 21 00 - 7202 29 90 УКТ ЗЕД, які затверджені наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2010 року №1561 та побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи 2007 року і Пояснень до Комбінованої номенклатури ЄС, феросиліцій має блискучий сірий злам і відзначається крихкістю. Постачаються різні види феросиліцію, які містять за масою від 10 до майже 96% кремнію з низьким вмістом вуглецю (0,1-0,2%). Він використовується або для поліпшення якості сталі, або для виробництва сталей, які містять кремній (зокрема, "електротехнічних листів та плит"), або (замість більш дорогого кремнію) як розкиснювач (у силіко-термальному процесі) в інших металургійних процесах, наприклад, у металургії магнієвих сплавів. Показники, які наведені у скобках, є уточненням поняття "з низьким вмістом".

При цьому, підвищений вміст вуглецю не може бути безумовною та єдиною підставою для того, щоб цей товар не відносити до категорії феросиліцій, адже, в даному випадку, не вміст вуглецю, а високий вміст кремнію у сплаві із залізом є визначальним під час класифікації товару як феросиліцію серед різновидів феросплавів. Основним елементом, за яким феросплави відносяться до товарної позиції "феросиліцій", є саме кремній.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, й в постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі №808/102/17 (адміністративне провадження №К/9901/39047/18).

В той же час, у заявленому позивачем товарі його вміст складає більше 10% й він відповідає марці ФС-10.

Водночас, суди врахували й те, що в акті перевірки відповідач, зокрема, посилався на прийняте Запорізькою митницею ДФС рішення про визначення коду товару від 15 грудня 2015 року №КТ-112000008-0029-2015, відповідно до якого заявлений декларантом код товару «Феросплав з комерційною назвою «Феросиліцій МФС-10» 7202299000 згідно з УКТ ЗЕД змінено на код 7202998000, проте вказане рішення оскаржено суб`єктом господарювання у судовому порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі №808/1432/16, яка набрала законної сили, визнано протиправним й скасовано.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Управління від 28 жовтня 2016 року №0002241410 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з мита на товари, що вивозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 348 783,98 грн. ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко