Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №821/1225/16

провадження №К/9901/29514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 821/1225/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (суддя Хом`якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (судді Романішина В.Л., Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.),

І. Суть спору

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС), в якому просив визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС від 01 серпня 2016 року № 291-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції за підпункт «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), поновити ОСОБА_1 в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС, стягнути з ГУ ДФС на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Також просив допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпункт «г» пункту 64 Положення, визначає як одну з підстав звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу звільнення «через скорочення штатів» - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Але, відповідач у період з 03 лютого 2016 року, дати видання наказу про попередження щодо наступного вивільнення, і до 01 серпня 2016 року, дати фактичного звільнення, не запропонував позивачу жодної відповідної посади в слідчому або іншому управлінні ГУ ДФС, хоч позивач мав переважне право на залишенні на службі, маючи повну вищу юридичну освіту, вислугу років 11 років 11 місяців, досвід служби на керівних посадах, маючи на утриманні двох малолітніх дітей. При звільненні позивача не досліджували кваліфікації та продуктивність праці. Між тим позивачу стало відомо, що вакантні посади слідчих запропоновували працівникам, які не мають вищої освіти або мають дисциплінарні стягнення, або за професійним тестом отримали нижчі бали, ніж ОСОБА_1 , мають меншу вислугу років та не мають досвіду служби на керівних посадах.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 01 вересня 2004 року проходив службу в органах податкової міліції, остання займана посада - старший слідчий з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС. Позивач має звання капітана податкової міліції, станом на 01 серпня 2016 року вислуга років у податковій міліції складає 11 років 11 місяців.

4. Наказом ГУ ДФС від 21 січня 2016 року № 23 введено в дію нову організаційну структуру Управління та 29 січня 2016 року Голова ДФС України затвердив штатний розпис ГУ ДФС, а також зобов`язано здійснити комплекс заходів щодо попередження, переведення, звільнення працівників. Штатна чисельність податкової міліції зменшилась зі 159 посад до 101 посади, штатна чисельність слідчого управління фінансових розслідувань з 32 штатної одиниці до 18 штатних одиниць.

5. Наказом ГУ ДФС від 03 лютого 2016 року № 28-о позивача разом з іншими працівниками ГУ ДФС попереджено про можливе наступне звільнення через скорочення штатів 11 квітня 2016 року.

6. Наказами ГУ ДФС від 11 квітня 2016 року № 146-о, від 11 травня 2016 року № 187-о, від 01 червня 2016 року № 212-о, від 21 червня 2016 року № 228-о, від 05 липня 2016 року № 250-о та від 21 липня 2016 року № 274-о дату наступного звільнення поступово перенесено на 01 серпня 2016 року.

7. Наказом ГУ ДФС від 28 квітня 2016 року № 88-р вирішено провести 04 травня 2016 року перевірку рівня професійної підготовки особового складу слідчого управління фінансових розслідувань та оперативного управління ГУ ДФС шляхом тестування та прийняття заліків. За наслідками проведеного тестування позивач набрав 73 бали з 86 можливих.

8. Наказом ГУ ДФС від 19 травня 2016 року № 199-о оголошено позачергове атестування особового складу податкової міліції області, під час якого розглядалося питання подальшого проходження служби співробітниками.

9. Відповідно до висновку безпосереднього начальника позивача - начальника відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС, ОСОБА_1 відповідає займаній посаді, що зазначено в його атестаційному листі.

10. Атестаційна комісія по роботі з працівниками податкової міліції ГУ ДФС ухвалила рішення, яке оформлено протоколом засідання № 2 від 31 травня 2016 року, що ОСОБА_1 , може бути зарахований у резерв для переведення до оперативного управління за наявності вакантних посад, у разі їх відсутності - у зв`язку з неможливістю подальшого використання на службі підлягає звільненню у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення.

11. У справі встановлено, що на такий висновок атестаційної комісії вплинула інформація, яка містилась в атестаційному листі позивача, зокрема, що ОСОБА_1 при виконанні своїх службових обов`язків проявив себе не досить принциповим та ненаполегливим працівником, протягом 2016 року у провадженні слідчого перебувало 5 кримінальних проваджень, жодного кримінального провадження до суду з обвинувальним актом не направлено. Також взято до уваги інформацію про перебування у провадженні СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області кримінального провадження № 42014230040000112 за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Фігурантом за вказаним кримінальним провадженням проходив ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю особистого вкладу у загальні результати роботи слідчого управління ФР ГУ ДФС, а також беручи до уваги те, що протягом півріччя у кримінальних провадженнях державі не відшкодовано збитків, завданих злочином ОСОБА_1 позбавили премії за червень та липень 2016 року у розмірі 100 відсотків.

12. Відповідно до листа начальника УВБ ГУ ДФС від 10 червня 2016 року № 21/8/21-22-22-12 ДСК кандидата на посаду старшого слідчого з особливо важливих справ відділу обслуговування ДПІ оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_1 направили на психофізіологічне інтерв`ю із використанням поліграфа, яке позивач пройшов.

13. Наказом ГУ ДФС від 01 серпня 2016 року № 291-о позивача звільнено з податкової міліції за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 06 жовтня 2016 року позов задовольнив.

15. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС від 01 серпня 2016 року № 291-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення.

16. Поновив ОСОБА_1 в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС.

17. Стягнув з ГУ ДФС на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 7556,29 грн. за час вимушеного прогулу за період 02 серпня 2016 року по 06 жовтня 2016 року включно.

18. Допустив до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС та в частині стягнення з ГУ ДФС на користь позивача 3238,41 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року.

19. Суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення і поновлення на посаді, дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача через скорочення штатів, у зв`язку з тим, що не надав доказів відсутності можливості подальшого використання позивача на службі, пропонування йому будь-яких вакантних посад та доказів відмови позивача від проходження служби і що всі посади оперативного управління були зайняті працівниками, які мають перед позивачем переважне право на працевлаштування.

20. Також суд першої інстанції зазначив, що на вимогу суду відповідач не надав доказів скорочення штату ГУ ДФС, тоді як порівняльний аналіз штатних розписів на 2015 та 2016 рік свідчить про зміни в організаційній структурі, зменшення чисельності деяких управлінь, ліквідацію одних відділів та створення нових.

21. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача щодо непроходження позивачем позачергової атестації 31 травня 2016 року, зазначивши, що позивача звільнено не за результатами атестації, а за скороченням штатів. Стосовно посилань відповідача на наявність кримінальної справи зауважив, що доказів того, що кримінальне провадження розпочато стосовно позивача, відповідач не надав.

22. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

23. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до вимог статей 40, 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) допускається звільнення працівника у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників лише при неможливості переведення робітника за його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

24. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться безпосередньо у спеціальному законі. Оскільки підпункт «г» пункту 64 Положення передбачає звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу «через скорочення штатів», однак не встановлено механізму процедури звільнення за вказаною підставою, тому, на думку апеляційного суду, до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення КЗпП.

25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що штатна чисельність слідчого управління фінансових розслідувань, де проходив службу позивач, зменшилась на 32 штатні одиниці, однак в матеріалах справи відсутні відомості про проведення аналізу кваліфікації та продуктивності праці вказаних 32 працівників, як це передбаченого частиною першою статті 42 КЗпП. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що такий аналіз було проведено під час атестації працівників. Апеляційний суд з цього приводу зауважив, що відповідно до пункту 47 Положення атестація осіб рядового і начальницького складу проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу, робляться висновки про відповідність займаній посаді, а не досліджується питання хто з атестованих працівників має більшу кваліфікацію чи продуктивність праці. Тобто, при атестації, особа, яка її проходить, не порівнюється з іншими працівниками, а вирішується питання про відповідність такої особи займаній посаді.

26. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в наказі ГУ ДФС від 19 травня 2016 року № 199-о не йдеться про необхідність проведення аналізу кваліфікації і продуктивності праці попереджених про звільнення працівників.

27. Надана відповідачем довідка щодо показників роботи керівництва та слідчих СУ ФР ГУ ДФС за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2016 року містить лише статистичні дані наростаючим підсумком та не містить аналізу кваліфікації та продуктивності праці. Окрім того, зазначена довідка не підписана жодною посадовою особою ГУ ДФС.

28. З посиланням на частину третю статті 49 КЗпП суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи є рапорт позивача від 31 травня 2016 року на ім`я начальника ГУ ДФС Клим І.В., за яким позивач надав згоду на призначення на запропоновану йому посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу з обслуговування ДПІ оперативного управління ГУ ДФС.

29. Відповідач не пояснив причин, через які позивача не призначили на запропоновану йому посаду, як і заперечив сам факт, що таку посаду позивачу пропонували. Між тим, з листа ДФС України від 04 липня 2016 року «Про забезпечення прибуття кандидатів на посаду» вбачається, що психофізіологічне інтерв`ю з використанням поліграфа з позивачем проводили саме як з кандидатом на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу з обслуговування ДПІ оперативного управління ГУ ДФС.

30. Стосовно доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень, розпочатих щодо позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ ДФС не надало доказів оголошення позивачу підозри у кримінальному провадженні чи притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Водночас цей суд зауважив, що кримінальне провадження №42014230040000112 за фактом зловживання службовим становищем співробітниками ГУ ДФС, на яке посилається апелянт, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

31. З огляду на наведені мотиви апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивача звільнили з порушенням вимог Положення та КЗпП, через що наказ ГУ ДФС від 01 серпня 2016 року № 291-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції за підпункту «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді з виплатою йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 02 серпня 2016 року по 06 жовтня 2016 року.

IV. Касаційне оскарження

32. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

33. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій надали помилкову оцінку обставинам цієї справи, зокрема не врахували, що станом на 01 серпня 2016 року не було вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачу. При скороченні штату ГУ ДФС враховано показники роботи позивача, які є незадовільними, а також його характеристику як працівника, яка також є доволі неоднозначною і показує його не надто сумлінним слідчим. Окрім того взято до уваги, що стосовно позивача зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК, що поряд з наведеним також вплинуло на вирішення питання про переважне право на залишення на роботі.

34. Зазначив також, що при розрахунку середнього заробітку суди допустили помилку при обчисленні кількості робочих днів, зазначивши, що таких було 49, тоді як за підрахунками відповідача таких мало бути 47, що в підсумку вплинуло на розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню.

35. ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

36. Зазначив, що доводи, якими відповідач обґрунтовує правомірність його звільнення з посади, є безпідставними і хибними. Вважає, що атестація працівників ГУ ДФС не мала на меті вирішити питання про те, в кого вища кваліфікація, відтак у кого є переважне право на залишення на роботі при скороченні штату. Її проводили з іншою метою, не пов`язаною зі скороченням чисельності працівників. Стосовно гаданого кримінального провадження зауважив, що доводи відповідача в цій частині голослівні, жодних належних доказів , які б доводили його причетність та/чи винуватість у вчиненні злочину немає.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

37. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

40. Відповідно до статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Звільнення може відбуватися не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

41. Відповідно до пункту 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі. Згідно з пунктом 64 «г» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

VI. Позиція Верховного Суду

42. Суди попередніх інстанцій встановили, що за штатним розписом на 2015 рік загальна чисельність працівників складала 312 осіб, в тому числі 32 в слідчому управлінні фінансових розслідувань (начальник, заступник начальника управління, два начальника відділів, 26 слідчих), 72 особи в оперативному управлінні. За штатним розписом на 2016 рік загальна чисельність склала 321 штатні одиниці, в тому числі в слідчому управлінні крім начальника та заступника начальника управління кількість посад слідчих скоротилась до 14 штатних одиниць, в оперативному управлінні 70 штатних одиниць.

43. Суди зазначили, що порівняльний аналіз штатних розписів на 2015 та 2016 роки свідчить про зміни в організаційній структурі, зменшення чисельності деяких управлінь, ліквідацію відділів та створення нових.

44. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в разі змін в організаційній структурі юридичної особи публічного права звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату самої установи не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

45. У контексті цієї справи треба зауважити, що звільнення працівника на підставі пункту частини першої статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

46. За встановлених обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача, адже вирішення питання про наявність у працівника переважного права на залишення на роботі є однією з гарантій від незаконного звільнення.

47. У разі скорочення чисельності працівників обов`язком роботодавця є, окрім іншого, за два місяці повідомити про таке скороченні і запропонувати вакансії, на які можна було б перевести працівників (з їхньої згоди), посади яких підлягають скороченню. Водночас коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з цих працівників має переважне право на залишення на роботі.

48. Питання щодо працевлаштування та переважного права на залишення на роботі взаємопов`язані і якщо дійде до ухвалення рішення про звільнення працівника із займаної посади, то правова оцінка дотримання процедури цього звільнення стосуватиметься як того, чи виконав роботодавець обов`язок щодо працевлаштування, так і щодо того, чи врахував він переважне право на залишення на роботі.

49. У цій справі встановлено, що відповідач не надав належних доказів того, що позивачу пропонували вакантні посади при попередженні про звільнення, а також доказів відмови позивача від подальшого проходження служби та доказів відсутності можливості подальшого використання позивача на службі. При звільненні позивача ГУ ДФС не з`ясовувала питання про те, чи має позивач переважне право на залишення на роботі. Тому, з урахуванням наведеного, висновок, якого дійшли суди в цій справі, є правильним.

50. Стосовно доводів відповідача про неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який здійснив суд першої інстанції, то касаційний суд, з огляду на підстави такого твердження та обсяг його повноважень при касаційному перегляді судових рішень, перевірити вірогідність цих доводів не може. Між тим треба зауважити, що в апеляційній скарзі відповідач не звертав уваги на помилковість розрахунку, хоча суд апеляційної інстанцій, з огляду на обсяг і межі його повноважень, міг з`ясувати обставини справи в цій частині.

51. Переглянувши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин вони відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

52. Доводи касаційної скарги щодо неправильної правової оцінки обставин цієї справи висновків судів та обставин справи не спростовують.

53. З урахуванням вимог статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова