Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.11.2018 року у справі №813/854/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №813/854/18

адміністративне провадження №К/9901/64643/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (суддя Брильовський Р. М. )

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді: Сеник Р. П. (головуючий), Онишкевич Т. В., Хобор Р. Б. )

у справі № 813/854/18

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Табакко Груп"

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган, податковий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Табакко Груп" (далі - ТОВ "Вест Табакко Груп") про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Львівській області зазначило, що ТОВ "Вест Табакко Груп" не допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що відповідно до статті 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що для арешту коштів на рахунках платника, визначених положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, необхідна наявність податкового боргу та відсутність майна для погашення такого боргу, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, однак доказів на підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків, а саме судового рішення, контролюючим органом не надано.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким застосувати арешт на рахунках ТОВ "Вест Табакко Груп", що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою врегульовано інші правовідносини. Також скаржник вказав, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності судового рішення, яким підтверджено обґрунтованість арешту майна платника податків.

ТОВ "Вест Табакко Груп" не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 05 січня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області скерувало на адресу ТОВ "Вест Табакко Груп" запит № 517/10/13-01-14-14 "Про надання письмових пояснень та їх документальне підтвердження".

01 лютого 2018 року ТОВ "Вест Табакко Груп" надало відповідь ГУ ДФС у Львівській області на запит № 517/10/13-01-14-14 від 05.01.2018, викладену в листі № 01-02-1, в якій надало письмові пояснення та документи.

19 лютого 2018 року начальником ГУ ДФС у Львівській області Кондро І. В. складено доповідну записку № 86/13-01-14-14-15 "Щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок", в якій зазначено що станом на 16 лютого 2018 року відповідь від ТОВ "Вест Табакко Груп" не отримано, документів не надано. Ув'язку з цим управління аудиту просить розглянути питання щодо проведення 21 лютого 2018 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вест Табакко Груп" по взаємовідносинам із ТОВ "Терра-Гранд-ЛТД", ТОВ "Виробниче підприємство "Слєсар Ю. А." за період листопад 2017 року, тривалістю 5 робочих днів.

20 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області видано наказ № 1056 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вест Табакко Груп", а 21 лютого 2018 року виписано направлення на проведення вказаної перевірки.

21 лютого 2018 року посадовою особою контролюючого органу здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ "Вест Табакко Груп" з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вест Табакко Груп" та ознайомлення посадових осіб відповідача з направленням. Втім, позивачем не було встановлено посадових осіб ТОВ "Вест Табакко Груп" за місцезнаходженням, про що складено акт № 124/13-01-14-13/41424926.

Аналогічного змісту акти складено ГУ ДФС у Львівській області також 21 лютого 2018 № 122/13-01-14-13/41424926,22 лютого 2018 року № 125/13-01-14-13/41424926,23 лютого 2018 року № 142/13-01-14-13/41424926,26 лютого 2018 року № 152/13-01-14-13/41424926.

27 лютого 2018 року повторно головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Огоновський Ю. А. здійснив вихід за юридичною адресою ТОВ "Вест Табакко Груп" з метою вручення копії наказу та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

З наказом ГУ ДФС у Львівській області від 20 лютого 2018 року № 1056 ознайомлено директора ТОВ "Вест Табакко Груп".

27 лютого 2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Огоновським Ю. А. складено акт про відмову від підпису у направленні на позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вест Табакко Груп".

27 лютого 2018 року начальник ГУ ДФС у Львівській області Кондро І. В. склав звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №48/13-01-14-13-14 у зв'язку з недопуском посадових осіб позивача до перевірки.

28 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 7121/10/13-01-14-13-15 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Вест Табакко Груп".

У зв'язку з відмовою платника податків від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту
94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов під час вирішення справи № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження № К/9901/40847/18. Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, як на виключне право податкового органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Отже, з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до Товариства адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає підстави для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає підстав, визначених статтею 346 КАС України, для його задоволення.

Разом із тим, Суд зазначає, що при розгляді цієї справи враховано висновки щодо застосування положень статті 94 Податкового кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова