Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №804/1077/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа №804/1077/17

адміністративне провадження №К/9901/49296/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П, Коваленко Н.В.,

розглянув в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 (колегія у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 804/1077/17

за позовом 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11 ) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , 13) ОСОБА_13 , 14) ОСОБА_14 , 15) ОСОБА_15 , 16) ОСОБА_16 , 17) ОСОБА_17

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.02.2017 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли позовні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

2. Кожен з позивачів в окремому позові просив суд зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Новоолександрівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

3. Суд першої інстанції позовні вимоги не роз`єднував, ухвал про об`єднання позовів не постановляв.

4. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 відмовлено у задоволенні позову.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Ухвалено нове рішення про задоволення позову частково, а саме зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами інших позивачів не відкривалось, оскільки апеляційні скарги повернуто позивачам. Апеляційна скарга ОСОБА_10 залишена без руху, провадження у ній не було відкрито.

7. 27.04.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Скаржники просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині, в якій у задоволенні позову відмовлено, прийняти нову постанову, якою зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

8. Ухвалою від 12.06.2018 відкрито касаційне провадження.

9. 09.07.2018 від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 02.08.2016 позивачі направили Головному Управлінню Держгеокадастру Дніпропетровської області клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для особистого селянського господарства на території Новоолександрівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. До клопотання додали копію паспорта. Ідентифікаційного номеру, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

11. Зокрема, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про надання дозволу 09.08.2016 (вх. № К-7055.0.5-16) та отримав відповідь листом від 09.09.2016 № К-7055.0-4136.6-16.

ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про надання дозволу 09.08.2016 (вх.№ К-7053.0.5-16) та отримав відповідь листом від 09.09.2016 № К-7053.0-4134.6-16.

ОСОБА_3 звернулась з клопотанням про надання дозволу 09.08.2016 (вх. № К-7050.0.5-16) та отримала відповідь листом від 09.09.2016 № К-7050.0-4138.6-16.

ОСОБА_4 звернулась з клопотанням про надання дозволу 09.08.2016 (вх. № - К-7052.0.5-16) та отримала відповідь листом від 09.09.2016 № К-7052.0-4131.6-16.

12. Головне Управління Держгеокадастру Дніпропетровської області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по 2 га, пославшись на те, що графічні матеріали не в повній мірі характеризують місце розташування земельної ділянки, що унеможливлює визначити місце її розташування земельної ділянки не зазначене як бажане.

13. Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вже звертались до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

14. Рішенням від 10.01.2017 (справа №804/6637/16), що набрало законної сили, позов задоволено частково: 1) визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оформлене листом від 09.09.16 № К-6839/0-4004/6-16, ОСОБА_2 викладену в листі від 09.09.16 № К-6860/0-4005/6-16, ОСОБА_3 викладену в листі від 09.09.15, № К-6855/0-4006/6-16, ОСОБА_4 викладене в листі від 09.09.16 №К-7187/0-4017/6-16, ОСОБА_5 викладене в листі від 09.09.16 №Ч-7190/0-4018/6-16, ОСОБА_18 викладену в листі від 09.09.16 №Р-6869/0-4019/6-16, ОСОБА_19 викладене в листі від 09.09.16, №Р- 7184/0-4007/6-16, ОСОБА_20 викладене в листі від 09.09.16 № М-6865/0-4008/6-16, ОСОБА_6 , щодо не надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Любимівської сільської ради Дніпропетровському району Дніпропетровської області; 2) зобов`язано повторно розглянути клопотання від 26.07.2016.

15. Судами встановлено, що позивачами було надано графічні матеріали з визначенням земельних ділянок як бажаних, що межують з ділянкою, що є у державній власності за кадастровим номером 1221486200:04:008:0033.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, що підстави відмови не відповідають ч. 7 ст. 118 ЗК України.

17. У зв`язку з цим, 30.09.2016 позивачі направили до Держгеокадастру договір від 30.09.2016 на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земе6льної ділянки. Разом з цим повідомленням, вдруге направлено графічні матеріали на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки з її кадастровим номером 1221486200:04:008:0033. Тобто, позивачі повідомили, що внаслідок ненадання відповіді вони самостійно замовили виготовлення проекту землеустрою.

18. Відповідач проти позовів заперечував. Стверджував, що клопотання позивачів було розглянуто та їм надано відповідь, що графічні матеріали не в повній мірі характеризують місце розташування земельної ділянки, що унеможливлює визначити місце її розташування земельної ділянки не зазначене як бажане. Позивачам рекомендовано привести у відповідність надані пакети документів та повторно звернутись до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи, надані позивачами, не відповідають дійсності, оскільки у автоматизованій Системі діловодства Держгеокадастру є відскановані графічні матеріали, з яких вбачається, що вказані матеріали не містять інформацію про місце розташування земельних ділянок та не зазначено місце розташування земельних ділянок як бажане, що підтверджується скріншотами наданими відповідачем. Таким чином, неможливо вирішити клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

20. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд відмовив з огляду на те, що зобов`язання щодо вчинення дій є примусовим заходом, що може застосовуватися до суб`єкта, який не виконує або неналежним чином виконує покладені на нього законодавством обов`язки. Отже, підставою для застосування зобов`язання є встановлення факту порушення чи недотримання ним нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків. Оскільки позивачі не скористались правом оскарження рішення, дій чи бездіяльності відповідача, змінивши позовні вимоги шляхом їх зменшення, у суду відсутні підстави застосовувати до відповідача примусовий захід - зобов`язати надати дозвіл. Вирішення питань, пов`язаних із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією відповідного територіального органу Держгеокадастру.

21. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. Задовольняючи позов в частині, виходив з того, що позивачами додано до клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідні графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, про відведення яких просять позивачі, тому підстава відмови не відповідає ст. 118 ЗК України.

22. Оскільки відповідач не приймав рішення за результатами розгляду клопотань позивачів, належним способом захисту прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання.

23. Висновки суду першої інстанції про те, що позивачами до позовної заяви надані інші графічні матеріали, ніж ті, що надавались відповідачу разом із клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою, не підтверджені належними доказами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

24. У касаційній скарзі скаржники посилаються на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою. Тим більше, підстави ненадання дозволів позивачем, на які посилався відповідач, перевірені судом та визнані такими, що не відповідають ст. 118 ЗК України.

25. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що суд не взяв до уваги, що позивачі надали суду зовсім інші графічні матеріали із зазначенням кадастрового номеру, а подані до Держгеокадастру матеріали є зовсім іншими, на них відсутня прив`язка до кадастрового номеру, відсутнє позначення бажаного місця розташування земельної ділянки. Ці обставини було правильно підтверджено судом першої інстанції. Замовлення позивачами самостійно проектів землеустрою є передчасним, оскільки відповідь надано вчасно.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

27. Предметом спору є як підстави ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розробку проекту землеустрою шляхом прийняття відповідного рішення.

28. Суд апеляційної інстанції перевірив та встановив, що підстави для ненадання позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачені ст. 118 ЗК України, відсутні.

29. Суд з цим висновком погоджується. Доводи Держгеокадастру про те, що позивачі надали суду зовсім інші графічні матеріали із зазначенням кадастрового номеру, а подані 09.08.2016 до Держгеокадастру матеріали є зовсім іншими, оскільки на них відсутня прив`язка до кадастрового номеру, відсутнє позначення бажаного місця розташування земельної ділянки, є безпідставними, оскільки надані до клопотань матеріали є графічними матеріалами (викопіювання), роздруковані із Публічної кадастрової карти України.

30. Стаття 118 ЗК України не передбачає вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

31. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додані позивачами до заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

32. Також колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні вимог про прийняття відповідачем на користь позивачів рішення щодо надання позивачам відповідного дозволу, оскільки жодне рішення за результатами розгляду клопотань позивачів про надання їм відповідного дозволу не приймалось.

33. У даній справі позивачі звернувся до відповідача із клопотаннями, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення (наказ). У той же час, відповідач протиправно направив позивачам відповідь у формі листа.

34. Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

35. Отже, наданий відповідачем лист не може оцінюватись як належна правова відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

36. Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачами заяв.

37. Водночас, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

38. Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

39. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила таке. Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

40. У цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції судового рішення і погоджується з його висновками про задоволення позову частково.

42. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. У разі залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати фізичній особі не відшкодовуються.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

Судді Коваленко Н.В.

Суддя Стародуб О.П.