Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2019 року у справі №810/3553/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 810/3553/17

адміністративне провадження № К/9901/4885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А. І.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3553/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ) "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство (далі - ДП) "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою СФГ "Лідія"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є. О., суддів Коротких А. Ю., Федотова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2017 року до СФГ "Лідія" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області щодо державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та відкриття Поземельної книги на цю земельну ділянку;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 37,0468 га, кадастровий номер 3223384200:05:010:0046, яка розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №РВ-3200673472017 від 14.09.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву СФГ "Лідія" про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої на території Лецьківської сільської ради.

В обґрунтування вимог СФГ "Лідія" зазначило, зокрема про те, що оспорюване рішення відповідача про відмову внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру є неправомірним, оскільки воно на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б №026158 є користувачем земельної ділянки площею 40 га, виділеної у 1992 році для ведення фермерського господарства. З метою державної реєстрації цієї ділянки позивачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була подана до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Однак, відповідачем було прийнято рішення від 14.09.2017 №РВ-3200673472017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046. Позивач зазначив, що державний кадастровий реєстратор не мав права проводити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, оскільки її межі повністю співпадають із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні СФГ "Лідія" на підставі державного акта серії Б №026158, який на теперішній час є чинним правовстановлюючим документом. Крім того, позивач стверджує, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки була проведена за відсутності документації із землеустрою в паперовій формі та без її надання державному кадастровому реєстратору, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо цільового призначення та форми власності цієї ділянки.

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31.08.2018 задовольнив позовні вимоги.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.01.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.13.02.2019 СФГ "Лідія" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 - залишити в силі.

5. Верховний Суд ухвалою від 28.02.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.07.2019 №880/6143/17 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

7. Протоколом розподілу справи від 02.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А. І. - головуючий суддя, судді: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г.

8. Ухвалою судді Верховного Суду від 03.07.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається суди встановили, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від
08.09.1992 №156 громадянину ОСОБА_1, за результатом розгляду його заяви, був наданий дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 50 га для створення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу району на території Лецьківської сільської ради.

Після розроблення проекту відведення земельної ділянки рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів від 02.10.1992 громадянину ОСОБА_1 у постійне користування була відведена земельна ділянка площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі цього рішення виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів був виданий Селянському (фермерському) господарству ОСОБА_1. Державний акт на право користування землею серії Б №026158, яким закріплено у безстрокове і безоплатне користування 40,0 га землі для організації селянського (фермерського) господарства.

Вказаний акт був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за №73.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що 30.03.1993 було зареєстровано в якості юридичної особи СФГ "Лідія", що підтверджується розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області №7-гк та свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виданим Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією статуту СФГ "Лідія", у редакції 2001 року, головою фермерського господарства був ОСОБА_1.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 05.09.1982 Лецьківською сільською радою народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб 05.09.1982, після укладення шлюбу дружина взяла прізвище ОСОБА_2.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 рішенням зборів членів СФГ "Лідія" від
18.12.2003, оформленим протоколом №1, головою фермерського господарства було обрано ОСОБА_2.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим 26.01.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2.

Відповідні зміни щодо керівника юридичної особи - ОСОБА_2, були внесені до статуту СФГ "Лідія" та зареєстровані Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 13.01.2004.

Згідно з новою редакцією статуту СФГ "Лідія", затвердженого зборами членів СФГ "Лідія" господарства 22.02.2012 та зареєстрованого Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 16.03.2012, засновником і головою СФГ "Лідія" є ОСОБА_2 (пункт 1.5 Статуту).

В пункті 5.1 Статуту СФГ "Лідія" закріплено, що загальний розмір земельної ділянки Господарства для здійснення господарської діяльності становить 40,0 га.

Дана земельна ділянка належить Господарству згідно з державним актом на право користування землею з 1992 року, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №73 та виготовлено на бланку серії Б №0126158.

Окрім цього, суди встановили, що 17.08.2017 позивачем, як користувачем вищевказаної земельної ділянки, був укладений з Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після розроблення технічної документації, з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 37,0468 га позивачем 01.09.2017 була подана до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області відповідна заява, до якої були додані документація із землеустрою та електронний документ.

За результатом розгляду заяви СФГ "Лідія" державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області Лябах Н. І. було прийнято рішення від 14.09.2017 №РВ-3200673472017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав:

невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України від
07.07.2011 № 3613-VI "Про державний земельний кадастр" (далі - ~law13~) і Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051) [стаття 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - ~law15~)];

невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD схема - наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 3223384200:05:010:0046, площа співпадає на 100% (повне співпадіння);

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема із того, що Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області містить недостовірну інформацію, що стосується проінвентаризованої земельної ділянки позивача, зокрема щодо того, що спірна земельна ділянка не надана у власність і користування, що спростовується даними Державної статистичної звітності "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) по Лецьківській сільській раді та Державного акту на право користування землею серії Б №026158, виданого в 1992 році, а також щодо площі спірної земельної ділянки 37,0468 га, тоді як згідно з Державною статистичною звітністю "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) по Лецьківській сільській раді та Державим актом на право користування землею серії Б №026158, виданим в 1992 році, спірна земельна ділянка, якою користується позивач, має площу 40 га. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність здійснення Управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223384200:05:010:0046, що порушує земельні права позивача, позаяк об'єктивно перешкоджає державній реєстрації земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні з 1993 року на підставі Державного акта серії Б №026158.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зі смертю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, право користування спірною земельною ділянкою припинилося, у тому числі і у СФГ "Лідія" та його членів. Відтак позивач втратив право користування спірною земельною ділянкою, а станом на час виникнення спірних правовідносин таке право у позивача вже не існувало, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дії щодо її інвентаризації, вчинення запису в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі, присвоєння кадастрового номеру 3223384200:05:010:0046 не могли порушити його законних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідачем вірно встановлено під час розгляду поданих позивачем документів, що в межах земельної ділянки, площею 40 га, яку просив зареєструвати позивач, знаходиться згадана вище земельна ділянка загальною площею 37,0468 га із кадастровим номером undefined. Наведені обставини є безпосередньою підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки в силу вимог ~law16~, а тому відповідач не мав правових підстав для задоволення заяви позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга мотивована зокрема тим, що особи, які користуються землею на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов'язані з переоформленням їх права постійного користування. При цьому СФГ Лідія" вказує на те, що земельна ділянка щодо державної реєстрації якої виник спір не вилучалась з постійного користування та не розпайовувалась.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

14. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від
12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

17. Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

18. Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

19. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

20. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

21. У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

22. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

24. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

25. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

26. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

27. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

28. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин видно, що основним мотивом звернення до суду стало порушення майнових прав позивача, оскільки такий вважає, що земельна ділянка, щодо якої він звертався до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області з метою вчинення реєстраційних дій, належить йому на праві постійного користування, однак державний реєстратор не вчиняє реєстраційні дії відносно неї, зокрема тому, що вона перетинається із іншими земельними ділянками (повне співпадіння).

29. За таких обставин, на думку колегії суддів, спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме органів державної влади, пов'язаний з порушенням права позивача на земельну ділянку іншими особами, за якими зареєстровані речові права на земельну ділянку, щодо якої просить вчинити реєстраційні дії позивач, а відтак спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оспорювані рішення про державну реєстрацію земельних ділянок не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, що виключає розгляд даної справи у порядку адміністративного судочинства.

30. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного від 15.05.2019 у справі №0540/6280/18-а, від
11.09.2019 у справі №826/5562/17, від 15.01.2020 у справі №П/811/1047/16, у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №826/823/17, від 08.04.2020 у справі № 440/777/19.

31. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

32. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне (чи інше) право щодо того ж самого нерухомого майна.

33. Позивач обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права постійного користування земельною ділянкою, щодо реєстрації якої виник спір та недоторканістю його права на неї.

34. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача щодо права постійного користування земельною ділянкою, тому з огляду на суб'єктний склад має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

35. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

36. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

37. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

39. Враховуючи викладене, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від
15.01.2019 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

40. Відповідно до статті 239 КАС України позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лідія" задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 810/3553/17 скасувати.

Провадження у справі № 810/3553/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лідія" до Відділу Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА. І. Рибачук Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій