Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 620/13023/24

адміністративне провадження № К/990/23380/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (суддя Виноградова Д. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Кузьменко В. В.) у справі № 620/13023/24 за позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів (далі - Пожежно-рятувальний загін), у якому просила:

- визнати протиправними дії Пожежно-рятувального загону щодо обчислення та виплати позивачці всього грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 липня 2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року в розмірі 2102 грн, 01 січня 2021 року в розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн);

- зобов`язати Пожежно-рятувальний загін здійснити перерахунок та виплату позивачці всього грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 липня 2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення(грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат, які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року в розмірі 2102 грн, 01 січня 2021 року в розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт, перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указала, що з 22 лютого 2007 року по 05 липня 2024 року проходила службу в Пожежно-рятувальному загоні, наказом від 02 липня 2024 року № 233 її знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 05 липня 2024 року.

3. Уважаючи, що в спірні періоди відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення в заниженому розмірі, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Пожежно-рятувального загону щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язано Пожежно-рятувальний загін здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї), із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб ряд рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Суд першої інстанції установив, що з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

6. За висновком Чернігівського окружного адміністративного суду, з огляду на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про державний бюджет України на 2021 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

7. Суд першої інстанції також указав, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20 травня 2023 року, установлено, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина 1762 грн.

8. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року є протиправним. Таким чином, на час проходження позивачкою військової служби з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (у даному випадку на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

9. Щодо позовних вимог за період з 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року Чернігівський окружний адміністративний суд зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки з 20 травня 2023 набрала чинності нова редакції пункту 4 Постанови № 704, якою установлено, що «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

10. Залишаючи без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час проходження позивачкою військової служби з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (у даному випадку на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

11. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду також погодилась з висновком суду першої інстанції, що встановлення позивачці посадового окладу та окладу за військовим званням із 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивачки, а саме гарантованих Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

12. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначила, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

13. На думку скаржниці, судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано, що Постанова № 481 суперечить нормам статті 22 Конституцій України, звужує зміст та обсяг уже існуючих прав і свобод усіх військовослужбовців, оскільки після прийняття такої постанови необхідно зменшити вже існуюче грошове забезпечення військовослужбовцям. У той же час відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

14. ОСОБА_1 також указала, що згідно заявлених позовних вимог, для ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів позивачки від порушень з боку відповідача, ОСОБА_1 просила перерахунок грошового забезпечення «здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися від час проходження служби». Однак суд першої інстанції в цій частині позову також відмовив. При цьому, відмову в цій частині позову суд першої інстанції взагалі нічим не обґрунтував. Водночас скаржниця вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача та для виключення подальших протиправних рішень, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, перерахунок грошового забезпечення слід здійснювати з урахуванням тих розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

15. На переконання скаржниці, суди першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі не дослідили факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог, проігнорували фактичні обставини справи, що слугувало прийняттю необґрунтованих рішень.

16. На підставі викладеного скаржнця просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу Пожежно-рятувальний загін зазначив, що відповідачем були дотримані та виконані всі нормативно-правові вимоги з приводу виплати грошового забезпечення, закріплені актами Уряду.

18. У зв`язку із викладеним Пожежно-рятувальний загін просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 620/13023/24 за позовом ОСОБА_1 до Пожежно-рятувального загону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 620/13023/24.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 620/13023/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_1 в період з 22 лютого 2007 року по 05 липня 2024 року проходила службу в Пожежно-рятувальному загоні.

22. Наказом (по особовому складу) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 02 липня 2024 року № 233 позивачку знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 05 липня 2024 року.

23. Згідно долучених до позовної заяви копій розрахункових листків позивача за 2020- 2023 роки вбачається, що відповідач у період з 30 січня 2020 року по 05 липня 2024 року нарахування грошового забезпечення здійснював у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються, виходячи з місячного грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки. Відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 грн., що не заперечується відповідачем та зазначається ним у відзиві на позов.

24. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку усіх щомісячних, одноразових та додаткових видів грошового забезпечення в належному розмірі, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

26. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

27. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

28. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Пожежно-рятувального загону щодо обчислення та виплати позивачці всього грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 липня 2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року в розмірі 2102 грн, 01 січня 2021 року в розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн), зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідне грошове забезпечення, перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

29. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, відмовивши позивачці в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року, а також в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

30. ОСОБА_1 оскаржила рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року до суду апеляційної інстанції та просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

31. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 травня 2025 року, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.

32. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевіряє оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо правильності рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

35. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

36. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

37. Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

38. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

39. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 (у зв`язку з прийняттям Постанови № 103) не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

40. Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

41. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

42. Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

43. Водночас 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

44. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

45. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) під час спірного періоду не визнавалися, а тому підлягали застосуванню суб`єктами владних повноважень.

46. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

47. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

48. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

49. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

50. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є правильними, оскільки, здійснюючи позивачці відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року, Пожежно-рятувальний загін діяв підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, яка під час спірного періоду була чинною, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у Пожежно-рятувального загону не було.

51. Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

52. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

Щодо правильності рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби

53. Як убачається з позовної заяви, позивачка просила, зокрема, зобов`язати Пожежно-рятувальний загін здійснити відповідний перерахунок з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

54. Із резолютивних частин оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивачці відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог.

55. Разом із цим, ані Чернігівський окружний адміністративний суд, ані Шостий апеляційний адміністративний суд, не обґрунтували відмову в задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 із посиланням на відповідні норми законодавства, позаяк указані доводи відсутні в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

56. Водночас мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині для уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості.

57. З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

58. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і така особа має одержати відповідь суду.

59. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу обґрунтованості судового рішення, що позбавляє Верховний Суд надати оцінку правильності цих рішень щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

60. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

63. Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині частково не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, оскаржені судові рішення у відповідній частині підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів здійснити відповідний перерахунок з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби - скасувати, а справу № 620/13023/24 направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

3. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 всього грошового забезпечення за період із 20 травня 2023 року по 05 липня 2024 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення(грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби, в тому числі на день звільнення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді В. Е. Мацедонська

Ж. М. Мельник-Томенко