Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 420/26708/24

адміністративне провадження № К/990/17784/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (суддя: Василяк Д.К.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В., Єщенко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Кандзюби Олега Володимировича про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо непідготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) у дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя №1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року, та непередачі висновку та проєкту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення;

- зобов`язати члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) у дисциплінарній справі відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя №1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року, та передати висновок та проєкт рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , всупереч вимогам пункту 13.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», не підготував висновок та проєкт рішення (ухвали) у дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя №1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року, та не передав їх разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам дисциплінарної палати для подальшого вивчення. Така очевидна протиправна бездіяльність відповідача порушує право позивача на своєчасний розгляд скарги та розгляд Вищою радою правосуддя його заяви про відставку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

05 грудня 2024 року від позивача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову у справі №420/16708/24. Також цього дня від позивача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог у справі №420/16708/24.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, провадження у справі №420/16708/24 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій вважали, що позивач фактично не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку доповідачем та передачі такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати.

Суд попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку та передача такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового оскарження до адміністративного суду.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення і направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порушення норм процесуального права позивач убачає у тому, що суд першої інстанції під час розгляду справи №420/26708/24 не розглянув його заяви від 04 грудня 2024 року про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову, а також заяву від 04 грудня 2024 року про уточнення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув. На думку позивача, нерозгляд поданих заяв є безумовною підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Порушення норм матеріального права, за доводами позивача, полягає в тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо непідготовки висновку. Позивач наголошує, що протиправна бездіяльність щодо непідготовки відповідного висновку, передбаченого пунктом 13.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, була допущена не членом Вищої ради правосуддя, а саме членом Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, який під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги виконує повноваження дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. У зв`язку з цим суди дійшли помилкового висновку, що спір не може бути предметом судового оскарження в адміністративному суді. На підтвердження своєї позиції позивач подавав до апеляційного суду разом із письмовими поясненнями судову практику у справі щодо оскарження ухвали про закриття провадження у справі №420/16704/24, однак суд апеляційної інстанції ці матеріали проігнорував.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 вересня 2025 року призначено справу до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір, представлений ОСОБА_1 , не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд зауважує, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.

Із позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він порушив перед судом питання щодо протиправної бездіяльності члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , яка полягає у непідготовці висновку та проєкту рішення (ухвали) у дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя №1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року, та у непередачі цих матеріалів до відповідного структурного підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.

За змістом позовної заяви, підстави звернення до суду позивач обґрунтовував тим, що відповідач усупереч пункту 13.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», не виконує обов`язків щодо підготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) у дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя №1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року, та передачі цих матеріалів до відповідного структурного підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення, чим порушує його право на своєчасний розгляд скарги та належний розгляд заяви про відставку.

Слід підкреслити, що питання про юрисдикційну належність цього спору суди попередніх інстанцій вирішили після відкриття провадження за позовною заявою. Свої висновки про те, що спір, представлений ОСОБА_1 , не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, вони побудували, виходячи з аналізу підстав та предмета позову, викладених у первісній позовній заяві, а також долучених до неї доказів.

Разом з тим необхідно враховувати, що після відкриття провадження у справі процесуальний закон надає позивачу як ініціатору судового процесу широке коло процесуальних прав.

Згідно з частиною першою статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У своїх правових висновках Верховний Суд неодноразово наголошував, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикційну належність спору після відкриття провадження у справі суд повинен брати до уваги не лише первісну редакцію позовної заяви та долучені до неї докази, а й враховувати процесуальні рішення за наслідками розгляду поданих позивачем заяв про зміну підстав та предмета позову, а також уточнення позовних вимог.

Лише аналіз остаточно сформульованих вимог, їх обґрунтувань та наданих на їх підтвердження доказів дозволяє дійти обґрунтованого висновку щодо правової природи спору та його юрисдикційної належності, забезпечуючи дотримання вимог статті 2 КАС України щодо справедливого та неупередженого розгляду і вирішення заявленого спору.

Згідно з матеріалами справи, 05 грудня 2024 року від позивача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову у справі №420/16708/24, а також заява про уточнення позовних вимог у справі №420/16708/24. Отже, позивач, реалізуючи надане йому процесуальним законом право, ініціював зміну первісно визначених предмета та підстав спору.

Проте, як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зазначеним заявам позивача оцінки не надав та не вирішив їх в установленому порядку.

Ігнорування зазначених заяв позивача призвело до того, що суд першої інстанції фактично позбавив позивача процесуального права, гарантованого статтею 47 КАС України та здійснив юрисдикційну оцінку спору без з`ясування остаточного предмета та підстав позову та без дослідження їх у контексті характеру спірних правовідносин.

Тим самим суд першої інстанції порушив положення статті 9 КАС України, яка покладає на суд обов`язок всебічно і повно з`ясувати обставини справи, та статті 2 цього Кодексу, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, не усунув й здійснив апеляційний перегляд справи, зокрема розгляд питання про юрисдикційну належність спору, не врахувавши наведених обставин.

У зв`язку з цим Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що розгляд цієї справи судами обох інстанцій відбувся з порушенням норм процесуального права, що зумовлює направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, адже справу розглянуто лише за первісними позовними вимогами та їх обґрунтуваннями без надання оцінки заявам позивача про збільшення позовних вимог, зміну підстав позову та уточнення вимог, без встановлення остаточного предмета та підстав позову, а також без дослідження їх у контексті характеру спірних правовідносин, їх дійсної правової природи та юрисдикційної належності.

З огляду на викладене, Суд констатує, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року скасувати, а справу №420/26708/24 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов