Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №816/2319/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 816/2319/16

адміністративне провадження № К/9901/32023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/2319/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій, направлених на звільнення з посади, протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (головуючий суддя: Удовіченко С. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Старосуд М. І., судді: Яковенко М. М., Лях О. П. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила:

визнати протиправними дії, направлені на її звільнення з посади головного спеціаліста відділу по наданню всіх видів соціальних допомог та компенсації управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради;

скасувати наказ №298-ос від 09 грудня 2016 року про її звільнення;

поновити її на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 грудня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на її думку, під час здійснення перевірки та її звільнення спірним наказом відповідачі порушили принципи люстрації та норми Конституції України.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано висновок Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 13 жовтня 2016 року №9356/9/16-01-13-0535 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", складений стосовно ОСОБА_1.

2.2. Визнано протиправним та скасовано висновок Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Держаної фіскальної служби у Полтавській області від 05 грудня 2016 року №10592/9/16-01-13-05-35 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", складений стосовно ОСОБА_1.

2.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 09 грудня 2016 року №298-ос "Про звільнення ОСОБА_1".

2.4. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу по наданню всіх видів соціальних допомог та компенсацій Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради з 10 грудня 2016 року.

2.5. Стягнуто з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2016 року по 09 лютого 2017 року в розмірі 4770,78 грн.

2.6. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області провести повторну перевірку ОСОБА_1 стосовно достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" з урахуванням висновків суду.

2.7. В решті позовних вимог відмовлено.

2.8. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок від 13 жовтня 2016 року фактично складено без проведення перевірки в повному обсязі, тобто в порушення пункту 12 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади". Крім цього, під час проведення додаткової перевірки контролюючий орган зобов'язаний був врахувати пояснення ОСОБА_1 та додатково надані нею підтверджуючі документи, про що зазначено комісією по розгляду висновку від 13 жовтня 2016 року в протоколі №2 від 22 листопада 2016 року, як на підставу необхідності проведення додаткової перевірки. Однак, з висновку від 05 грудня 2016 року про результати додаткової перевірки суди встановили, що додаткова перевірка фактично не проводилася, оскільки у цьому висновку відсутні будь-які посилання на пояснення ОСОБА_1 та додатково надані підтверджуючі документи.

Вказане свідчить про протиправність цих висновків, а також прийнятого на їх підставі наказу про звільнення позивача.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що перевірка відомостей, відображених у декларації позивача була проведена відповідно до вимог діючого законодавства і під час перевірки встановлено, що вартість майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про отримані ОСОБА_1 доходи із законних джерел. Зазначає про відсутність можливості виконати судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та відсутність передбачених кошторисом коштів на виплату їй суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 03 липня 1995 році прийнята у відділ субсидій Октябрського райвиконкому на посаду спеціаліста III категорії, а 01 січня 2005 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу субсидій.

5. На виконання вимог Закону України "Про очищення влади" позивачем 16 серпня 2016 року подано заяву про згоду на проведення перевірки відомостей щодо себе.

6. Державною податковою інспекцією у м. Полтаві, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року №1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 року за №1385/26162, розпочато проведення перевірки відомостей, Законом України "Про очищення влади" щодо ОСОБА_1

7. Листом від 14 вересня 2016 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області запропонувала позивачу надати письмові пояснення та копії підтвердних документів щодо набуття нерухомого майна та транспортних засобів.

8.17 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень та підтверджуючих документів щодо набуття нею нерухомого майна, транспортного засобу, задекларованих в декларації за 2015 рік, та щодо джерел походження коштів на придбання такого майна.

9.13 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено висновок за змістом якого контролюючий орган зазначив про те, що встановити достовірність/недостовірність відомостей, вказаних ОСОБА_1 у Декларації щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають/не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, немає можливості. За результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 встановити, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у Декларації за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає/не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, немає можливості.

10.22 листопада 2016 року комісією по розгляду висновків про результати перевірки достовірності відомостей посадових осіб Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради прийнято рішення, яке оформлене протоколом №2, щодо проведення додаткової перевірки відомостей, які підлягають перевірці з врахуванням наданих пояснень та додатково підтверджуючих документів стосовно ОСОБА_1

11.05 грудня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено висновок №10592/9/16-01-13-05-35 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким ОСОБА_1 у Декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пункті 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, однак, вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у Декларації, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані ОСОБА_1 із законних джерел, оскільки загальна вартість будинку, задекларованого ОСОБА_1 в позиції розділу III "Відомості про нерухоме майно" декларації, згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно складає 303360,00 грн., а за наявною податковою інформацією загальна сума сукупного доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 1998 року по 31 березня 2007 року складає 50697,79 грн.

12.09 грудня 2016 року наказом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради №298-о/с ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу по наданню всіх видів соціальних допомог та компенсації звільнено відповідно до пункту 72 статті Кодексу законів про працю України (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади").

13. Позивач, вважаючи зазначені висновки та наказ протиправними, звернулася з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).

19. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

20. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).

21. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

22. Пунктом 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади".

23. Згідно з частиною другою цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

24. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".

25. Згідно з вимогами Законом України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена Законом України "Про очищення влади" або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

26. Відповідно до Законом України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

27. На виконання пункту 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

28. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", протягом десяти років з дня набрання чинності частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", а також особи, які не подали у строк, визначений частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", заяви, передбачені частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

29. Вказана заборона, відповідно до частини 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади", зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", доходам, отриманим із законних джерел.

30. Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частиною 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади"; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", доходам, отриманим із законних джерел.

31. Відповідно до частини 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади", у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

32. На виконання частини 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади", звільняє таку особу із займаної посади.

33. Питання застосування Закону України "Про очищення влади" регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).

34. Перелік органів, що проводять перевірки та форма запиту, затверджені Порядком №563, зокрема такими є: Державна фіскальна служба України (ДФС), Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України.

35. Постановою № 563 деталізовано норми Закону та зазначено, що виключно органом Державної фіскальної служби на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 3 листопада 2014 року), інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (пункти 29,30,35).

36. Пунктом 3 Порядку № 1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з? ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з? ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

37. Відповідно до пункту 4 цього Порядку, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

38. В силу вимог пунктів 3-4 пункту 6 Порядку № 1100, отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

39. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

40. Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

41. Відповідно до частини 10 статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", у разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівнику відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.

42. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб'єкт декларування.

43. Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, не звільняє суб'єкта декларування від обов'язку подати декларацію з достовірними відомостями. У такому разі декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої декларації у порядку, встановленому частини 10 статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

44. Подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру є підставою для притягнення суб'єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

46. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з проведенням податковим органом стосовно позивача перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", та складення за її результатами висновків від 13 жовтня 2016 року №9356/9/16-01-13-0535 та від 05 грудня 2016 року №10592/9/16-01-13-05-35, а також звільнення позивача наказом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.

Полтаві ради від 09 грудня 2016 року №298-ос відповідно до пункту 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади").

48. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

49. Аналіз норм Закону України "Про очищення влади", а також підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що органи Державної фіскальної служби здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" за двома критеріями:

1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

50. При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та встановлено незаконність джерел таких доходів.

51. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_1 в підрозділі А розділу III "Відомості про нерухоме майно" задекларовані наступні об'єкти: земельна ділянка, загальною площею 600 м. кв., житловий будинок - 163,4 м. кв., гараж - 20,9 м. кв., сарай - 18,5 м. кв., погріб - 17,8 м. кв., колодязь питний, огорожа вимощена за адресою АДРЕСА_1 та квартира за адресою

АДРЕСА_2. Листом від 14 вересня 2016 року Державна податкова інспекція у м.

Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області запропонувала позивачу надати письмові пояснення та копії підтверджувальних документів щодо набуття нерухомого майна.

53.17 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень та підтверджуючих документів щодо набуття нею нерухомого майна, транспортного засобу, задекларованих в декларації за 2015 рік та щодо джерел походження коштів на придбання такого майна.

54. Проте, до вказаної дати, 13 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено висновок, за змістом якого встановити достовірність/недостовірність відомостей, вказаних ОСОБА_1 у Декларації щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають/не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, немає можливості.

55. Оскільки такий висновок складено податковим органом до надання позивачем пояснень та підтверджуючих документів щодо набуття нею нерухомого майна, а також до складання 17 жовтня 2016 року акту про відмову надання таких документів, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередньої інстанції про те, що при складанні цього висновку допущено порушення пункту 12 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким контролюючий орган при підготовці висновку про результати перевірки зобов'язаний врахувати надані документи та письмове пояснення особи, стосовно якої проводиться перевірка.

56. Отже, спірний висновок 13 жовтня 2016 року є передчасним, необґрунтованим та складеним контролюючим органом без урахуваннях усіх обставин, що свідчить про його протиправність та наявність підстав для скасування судом.

57. Крім цього, 05 грудня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено висновок №10592/9/16-01-13-05-35 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади".

58. У цьому висновку зазначено про те, що у Декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пункті 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, однак, вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у Декларації, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

59. Під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

60. Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 31 березня 2020 року в справі № 807/1/17 ( №К/9901/62653/18).

61. Втім, суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом ці обставини не були враховані, відомості про це у висновку відсутні. Зі змісту спірного висновку вбачається, що додаткова перевірка стосовно позивача фактично не проводилася, у висновку відсутні будь-які посилання на пояснення ОСОБА_1 та додатково надані підтверджуючі документи.

62. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей висновок є таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому наявні підстави для його скасування та зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області провести повторну перевірку ОСОБА_1 стосовно достовірності відомостей передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади".

63. Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили, що інформація, яка викладена в указаному висновку стали підставою для прийняття спірного наказу про звільнення позивача.

64. Проте, Верховний Суд зауважує, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

65. Такий висновок Суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 31 січня 2018 року в справі № 815/3268/15 ( №К/9901/1425/18), в постанові від 30 липня 2019 року в справі № 802/3864/15-а ( №К/9901/1646/18).

66. Оскільки під час розгляду цієї справи суди встановили, що додаткова перевірка стосовно позивача фактично не проводилася, під час перевірки не було враховано час набуття майна позивачем, водночас, незаконність джерел таких доходів, невідповідність вартості майна доходам, отриманих із законних джерел податковим органом не встановлено під час перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", тому Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача відповідальності за Законом України "Про очищення влади" та наявність підстав для скасування наказу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради №298-о/с від 09 грудня 2016 року про її звільнення.

67. Оскільки спірне звільнення позивача на підставі пункту 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України визнано протиправним в судовому порядку, Верховний Суд вважає правильними висновки судів про необхідність поновлення останньої на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

68. Обставини правильності здійсненого судами розрахунку суми коштів, стягнутих на користь позивача, скаржником не оспорюють ся, тому не перевіряються касаційним судом.

69. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про задоволення вказаних вимог позову.

70. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з? ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

71. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

72. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

73. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

74. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

75. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова