Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2020 року у справі №640/9636/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/9636/20

адміністративне провадження № К/9901/25034/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

за участю

секретаря судового засідання Кармазіна О. Ю.

учасники справи:

позивача ОСОБА_1

представників позивача Іванова І. О., Чаплієвої К. В.

представника відповідача Улибіної В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/9636/20

за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О. О., суддів Земляної Г. В., Ключковича В. Ю.

УСТАНОВИЛ:

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (далі - відповідач, КДКА м. Києва), в якому просить:

1.1 визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08 квітня 2020 року № 274, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

2. Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08 квітня 2020 року № 274.

2.1. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають підстави та можливі заходи забезпечення позову. У той же час, в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що позивач з 2011 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4560 здійснює адвокатську діяльність, реалізуючи тим самим своє конституційне право на працю.

2.2. При цьому, від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності позивач отримує дохід, який ним задекларований у порядку, визначеному законодавством.

2.3. Позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити його майнове становище та його родини.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції дослідивши зміст поданої позовної заяви та доводів наведених позивачем на обґрунтування вказаної заяви дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутності підстав для її задоволення.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року:

5.1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.

Києва про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

5.2. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08 квітня 2020 року № 274 до набранням рішенням у справі законної сили.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву позивача суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення КДКА може призвести до порушення конституційного права позивача на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення прав і законних інтересів позивача у разі визнання їх судом порушеними та задоволення цього позову.

ІІ. Касаційне оскарження

7. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, КДКА м. Києва подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 01 жовтня 2020 року.

8. У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції і стягнути із відповідача судові витрати за подання касаційної скарги.

9. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування усіх позицій учасників справи та помилково, на думку відповідача, зазначено, що відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, проте відповідач завчасно подав свій відзив до суду апеляційної інстанції - 04 серпня 2020 року.

9.1. Також відповідач звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається позиції щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке відповідач направив, на його думку, завчасно до суду апеляційної інстанції.

9.2. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції постановивши рішення про забезпечення позову фактично унеможливив понесення позивачем заходу дисциплінарної відповідальності, яка полягала у зупиненні права на заняття адвокатською діяльністю через наявність дисциплінарного проступку.

9.3. Також відповідач зазначає, що на його думку, суд апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 150, 151, 152, 153, 154 КАС України та статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

9.4. Заявник касаційної скарги також вказує, що на його думку, суд апеляційної інстанції фактично вирішив спір по суті позовних вимог шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

10.08 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого Шевцової Н. В., суддів -Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 640/9636/20 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

11.22 жовтня 2020 року справа № 640/9636/20 надійшла до Верховного Суду.

12.24 листопада 2020 року у судовому засіданні Верховного Суду позивач та його представники спростовуючи доводи касаційної скарги просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

14.1. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

15. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

16. Частиною 2 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:

1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;

2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності;

3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

ІV. Позиція Верховного Суду

17. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

18. Верховний Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

19. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

20. Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

21. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

22. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

23. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

24. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

25. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову як адвокат у зв'язку з прийняттям Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва рішення від 08 квітня 2020 року № 274, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяця.

27. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції дослідивши зміст поданої позовної заяви та доводів наведених позивачем на обґрунтування вказаної заяви дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутності підстав для її задоволення.

28. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення КДКА може призвести до порушення конституційного права позивача на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення прав і законних інтересів позивача у разі визнання їх судом порушеними та задоволення цього позову.

29. У касаційній скарзі відповідачем зазначено про фактичне вирішення спору по суті шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

30. Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги, оскільки позивач звернувся із позовом про скасування рішення від 08 квітня 2020 року № 274, виданого Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва у межах повноважень, дія якого обмежена в часі, і його зупинення в порядку забезпечення позову, фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.

31. Стосовно доводу, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника і приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності та іншої діяльності, впливає на репутацію позивача, Верховний Суд уважає за необхідне наголосити, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу.

32. Аргумент, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача на працю, яке нерозривно пов'язане з правом на життя не приймається оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.

33. Верховний Суд зауважує, що Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

34. Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

35. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

36. Щодо доводів заявника касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права Верховний Суд зауважує, що вказані доводи не є підставою для скасування судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції, яка підлягає скасуванню за інших підстав наведених у цій постанові.

37. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до статті 352 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

V. Судові витрати

39. Розподіл судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

40. Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

40.1. Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

41. Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

42. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 666/754/16-а та від 16 січня 2020 року у справі № 360/4447/18.

43. Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи відповідачем витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз не здійснювалось, а сплачені суми судового збору відповідачу як суб'єкту владних повноважень компенсації не підлягають, підстави для задоволення вимог касаційної скарги у цій частині відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 640/9636/20 скасувати та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська