Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №826/7640/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/7640/16

адміністративне провадження №К/9901/44456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Огурцова О. П. від
29.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І. Л. (головуючий), Мамчура Я. С., Бєлової Л. В. від
26.01.2017 у справі №826/7640/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (надалі - нотаріус Кобелєва А. М. ), за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ТОВ "Кей-Колект"), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2016 №29153153.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
26.01.2017, закрито провадження в адміністративній справі і роз'яснено позивачу, що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що рішенням нотаріуса Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2016 №29153153 здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект".

Підставою для прийняття оспорюваного рішення став договір іпотеки від
28.09.2007, серія та номер 5059, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С., стороною якого виступав позивач.

4. Суди попередніх інстанції, приймаючи судові рішення виходили з того, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням на думку позивача умов цивільно - правової угоди, а саме договору іпотеки. Тому, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій даний спір не є публічно - правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, в якій просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що доводи позовної заяви ґрунтувались на протиправності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, а тому переданий на вирішення суду спір є публічно-правовим. Скаржник заперечує існування між ним та ТОВ "Кей-Колект" спору про право, наголошує, що дослідженню судами підлягали виключно управлінські дії відповідача і посилається на судову практику судів апеляційних, касаційних інстанцій при вирішенні подібних спорів.

6. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

10. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

11. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

14. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

16. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача ґрунтуються на протиправності оспорюваного рішення відповідача, як суб'єкта наділеного владними управлінськими функціями здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

17. Однак, розгляд цих вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання (невиконання) сторонами умов кредитного договору та договору іпотеки і відповідно наявності чи відсутності правових підстав для набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

18. Отже, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (між позивачем і третьою особою) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а тому існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

19. За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. Предметом розгляду в межах цієї справи є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса як суб'єкта владних повноважень, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правових угод, а саме кредитного договору, договору іпотеки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

21. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням цивільно-правових договорів, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

22. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.04.2018 у справі №826/366/16, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 15.05.2018 у справі №826/2691/16, від
14.11.2018 у справі №826/10475/17, від 22.04.2019 у справі №826/7554/16, від 15.05.2019 у справі №815/1546/16.

23. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

24. Тому, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

25. Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

26. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

27. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

28. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

31. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №826/7640/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В. М.

Судді Желєзний І. В.

Чиркін С. М.