Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 420/40610/24

провадження № К/990/14061/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Желєзного І. В., Мацедонської В. Е.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Носенка Сергія Борисовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК+", про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Оксани Юріївни на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, постановлену у складі головуючого судді Іванова Е. А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Лук`янчук О. В., суддів: Бітова А. І., Ступакової І. Г.

І. Обставини справи

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Носенка Сергія Борисовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК+" (далі - ТОВ "ДЗК+") про визнання протиправним та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні № 70214882.

2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, позовну заяву повернув у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

3. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків, а наведені нею причини пропуску вказаного строку визнав неповажними.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що 18 вересня 2023 року представник позивача звернулась до приватного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та, ознайомившись в той же день з матеріали зведеного виконавчого провадження № 70214882, в якому об`єднані виконавчі провадження № 66058036, № 70210117, № 70211798, до суду позивач через свого представника звернулась лише 30 грудня 2024 року.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує про те, що позивач не могла вчасно, тобто в межах десятиденного строку, звернутись із позовом, оскільки лише 06 грудня 2024 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року було встановлено факт того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

З цими ж підставами представник позивача пов`язує пропуск строку звернення до суду й у апеляційній скарзі, при цьому також зазначає, що у зв`язку з перебуванням позивача за кордоном, вона не має можливості постійно перебувати на зв`язку й відповідно не могла бути вчасно обізнаною про результат касаційного перегляду справи № 420/26429/23, а вийшовши на зв`язок з адвокатом про рішення касаційного суду дізналася 19 грудня 2024 року та виявила бажання подання позовної заяви, у зв`язку з чим було пропущено строк звернення до суду.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що з розділу «Статус доставки в ЕС» комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вищенаведену постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року, отримано в електронному кабінеті адвокатом Тарасенко Оксана Юріївна 07 грудня 2024 року.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши, що 07 грудня 2024 року припадає на вихідний день, дійшли висновку, що відлік часу, з якого починає спливати строк звернення на оскарження починається з 09 грудня 2024 року та закінчується 19 грудня 2024 року.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Представник позивача - адвокат Тарасенко О. Ю., вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.

6. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки, неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги вказує, що адвокат не має права займати у справі позицію всупереч волі клієнта. Враховуючи зазначене, не залежачи від положень договору, автор скарги не мала права ініціювати без погодження з клієнтом нове провадження.

Стверджує, що суди попередній інстанцій безпідставно не врахували, що скаржник протягом усього розгляду судової справи №420/26429/23 сумлінно дотримувався процесуальних строків, що відображено в матеріалах справи розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, проявив належну зацікавленість у відновленні своїх порушених прав та сумлінно використав усі передбачені процесуальним законодавством засоби захисту. Разом з тим, при поданні нової позовної заяви із застосуванням іншого способу захисту порушених прав, спеціальний строк (який беруть до уваги суди попередній інстанцій), було пропущено лише на дев`ять днів. Зазначене свідчить про відсутність з боку позивача зловживання процесуальними правами або недобросовісної поведінки, а сам пропуск строку є незначним та не створює перешкод для розгляду справи по суті.

7. Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

8. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

9. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

11. Відповідно до частини першої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

12. За змістом частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

ІV. Позиція Верховного Суду

13. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Згідно з положенням частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, після її перегляду в апеляційному порядку.

16. Таким чином, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало оскарження судового рішення, зазначеного у частині другій статті 328 КАС України та посилання заявника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

17. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

18. Аналіз указаних положень свідчить про те, повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.

19. У справі, що розглядається, представник позивача у касаційній скарзі серед іншого зазначає, що законодавець, встановлюючи у статті 287 КАС України особливості для проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в частині, що стосується строку на оскарження, передбачив десятиденний термін на оскарження для того, аби з боку сторін виконавчого провадження не відбувалось умисне затягування ходу виконавчого провадження. Також, десятиденний строк на звернення до суду допомагає мінімізувати затягування передачі майна на реалізацію. При цьому судами попередніх інстанцій проігноровано, що зведене виконавче провадження № 70214882, в межах якого оскаржуються дії приватного виконавця ОСОБА_2 наразі завершене, а майно реалізовано.

Таким чином, на думку автора касаційної скарги, застосування спеціального десятиденного строку є досить формальним, оскільки не впливає на хід виконавчого провадження.

Стверджує, що протягом усього розгляду судової справи № 420/26429/23, з якою суди попередніх інстанцій пов`язали строк звернення з цим позовом, сумлінно дотримувалася процесуальних строків, а ініціювати без погодження з клієнтом нове провадження адвокат не мала права.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 вересня 2023 року позивач в порядку статті 287 КАС України звернулась з позовною заявою про визнання протиправними дій приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 28 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 420/26429/23, у задоволенні позову відмовлено.

При цьому за результатами апеляційного та касаційного перегляду справи № 420/26429/23 встановлено факт того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права, підтвердженням чого слугує безпосередньо постанова Верховного Суду від 06 грудня 2024 року.

21. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, з розділу «Статус доставки в ЕС» комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» висновується, що постанову Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року, отримано в електронному кабінеті адвокатом Тарасенко Оксана Юріївна 07 грудня 2024 року.

22. Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

23. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

25. Зі змісту наведених норм висновується, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

27. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

28. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

29. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

30. Під «поважними причинами» варто розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

31. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

32. Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

33. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

34. В аспекті ж дотримання позивачем строку звернення до суду, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, зазначили, що постанову Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року, отримано в електронному кабінеті адвокатом Тарасенко Оксаною Юріївною 07 грудня 2024 року.

35. Разом з цим судами попередніх інстанцій враховано, що 07 грудня 2024 року припадає на вихідний день, а тому відлік часу з якого починає спливати строк звернення на оскарження починається з 09 грудня 2024 року. Таким чином, останній день в який можливо було звернутися позивачу (представнику позивача з урахуванням наведених представником позивача обставин у заяві про поновлення строку) в межах десятиденного строку є 19 грудня 2024 року.

36. Натомість, як вже зазначалось раніше, представник позивача звернулась з позовом у цій справі лише 30 грудня 2024 року, тобто с пропуском десятиденного строку звернення до суду.

37. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність факту суттєвого пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.

38. Судами надано належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, а відтак суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.

39. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

40. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

41. При цьому законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

42. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VI. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Оксани Юріївни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 420/40610/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді І. В. Желєзний

В. Е. Мацедонська