Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 260/9605/23

адміністративне провадження № К/990/42837/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 260/9605/23

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Глушка І.В., суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. 06.11.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін), у якому просив суд:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення в період проходження позивачем військової служби. Також зазначав, що зміна розміру тарифної ставки (посадового окладу), вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тому січень 2008 року є базовим місяцем для індексації грошового забезпечення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 132-ОС від 29.05.2018 старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (виключено зі списків особового складу військової частини).

4. Відповідно до листа від 18.07.2023 № 11/6780-23 відповідач надав розрахунок індексації грошового забезпечення, з якого вбачається, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення була нарахована у період лютий 2016 року - липень 2016 року, грудень 2016 року - лютий 2018 року у сумі 3527,82 грн з урахуванням базових місяців: жовтень 2013 року, травень 2014 року, січень 2015 року та квітень 2016 року (а.с. 8-11).

5. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати належних йому сум індексації у відповідному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 позов задоволено.

7. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці.

8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.10.2024 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 скасував та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

8.1. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції, що діяла до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

8.3. На момент звернення до суду із цим позовом (06.11.2023) частиною 2 статті 233 КЗпП України, з урахуванням змін внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

8.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, продовжені відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України на строк дії карантину, а з 01.07.2023 у наслідок відміни на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651) відновили свою дію в частині присічного застосування.

8.4. У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначив, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 29.05.2018 № 132-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби (виключено зі списків особового складу), однак вперше представник позивача звернувся до відповідача із відповідним запитом щодо спірного питання зі спливом значного періоду часу, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.

8.5. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що отримавши лист НОМЕР_1 прикордонного загону від 18.07.2023 на запит представника позивача щодо надання інформації про суми нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 (розрахунок індексації та особисті картки грошового забезпечення), із позовом до суду позивач також звернувся за минуванням тримісячного строку.

8.6. У підсумку апеляційний суд зазначив, що нереалізація позивачем права на вчасне звернення до суду з означеними позовними вимогами в цьому випадку, (позаяк тримісячний строк після закінчення карантину розпочався 01.07.2023, а позивач звернувся до суду 06.11.2023), зумовлена його власною поведінкою. Виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.

8.7. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування правових наслідків, передбачених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України - залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

9. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 260/9605/23 є оскарження постанови суду апеляційної інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на помилковість висновків апеляційного суду щодо пропуску ним строку звернення до суду та вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції застосовано статтю 233 КЗпП України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 та Верховного Суду у постановах від 01.10.2024 у справі № 160/21959/23, від 12.09.2024 у справ № 380/6701/24 та від 08.08.2024 у справі № 380/29686/23.

12. Скаржник наводить доводи про те, що на час його звільнення зі служби (29.05.2018) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про працю не обмежувалося будь-яким строком.

13. Ухвалою Суду від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в адміністративній справі № 260/9605/23.

14. Ухвалою Суду від 21.10.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.

15. Не погодившись із доводами касаційної скарги, НОМЕР_1 прикордонний загін подав відзив у якому просить залишити її без задоволення. Відповідач переконує, що суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення позивачем строку звернення до суду, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми статті 233 КЗпП України в редакції яка діяла після 19.07.2022 та якими строк звернення до суду обмежено трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, та аргументів учасників

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

17. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, Суд виходить із такого.

18. Питання, яке має вирішити Верховний Суд стосується правильного застосування правових норм щодо строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати вказану індексацію. З цим позовом ОСОБА_1 звернувся 06.11.2023.

19. Вирішуючи означене питання, колегія суддів керується таким.

20. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

21. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

22. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

25. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

26. Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

29. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, на яку слушно посилається позивач у касаційній скарзі, зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

31. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

32. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

33. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

34. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

35. У цій справі позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за обставин, вказаних у позові. До суду з такими вимогами позивач звернувся 06.11.2023.

36. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.

37. У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України, у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право гідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

38. У постанові від 28.07.2022 у справі № 300/6805/21 Верховний Суд констатував, що до «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, а також інші виплати.

39. На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19.07.2022 вказана стаття не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

40. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).

41. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).

42. Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

43. Виходячи з наведено, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

44. Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин і не вбачає підстав для відступу від нього.

45. У інших постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 160/21959/23, від 12.09.2024 у справ № 380/6701/24 та від 08.08.2024 у справі № 380/29686/23, на які посилається позивач у касаційній скарзі, міститься аналогічна правова позиція щодо поширення статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX, лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

46. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд зазначає, що спір у цій справі стосується не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

47. Так, на момент звільнення позивача з військової служби (виключення зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення) 29.05.2018 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

48. З огляду на вказане, Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком.

49. З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.

50. З урахуванням зазначеного, Суд уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції з 19.07.2022 року, за якою для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк, відлік якого треба починати з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши листа відповідача від 18.07.2023, тобто після набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

51. Підсумовуючи наведене колегія суддів констатує, що застосування апеляційним судом редакції статті 233 КЗпП України, яка не поширюється на події, які мали місце до 19.07.2022, призвело до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом та залишення його позову без розгляду.

52. Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення суду апеляційної інстанції, Суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення та не погоджується з висновками апеляційного суду в цій справі про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

53. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу до цього суду для продовження розгляду.

56. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 260/9605/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов