Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

справа № 140/9090/24

адміністративне провадження № К/990/24199/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Гриціва М.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №140/9090/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (у складі судді Валюха В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненаправлення на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки за формою згідно додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413), яка є підставою для надання статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати відповідача 1 надати на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413, яка є підставою для надання статусу учасника бойових дій;

- визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 видати довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України;

-зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 видати довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

2. Обґрунтовуючи позов, вказував, що під час проходження військової служби з 31 травня по 30 червня 2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_1 . Водночас, відповідачем 1 не було підготовлено та подано до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатку 6 до Порядку №413, що порушує право позивача на отримання статусу учасника бойових дій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обставини наявності документів на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях (конкретних дат, періодів), як відповідачами, так позивачем у ході розгляду справи не доведено. Крім того, позивачем не було реалізовано його право на самостійне звернення до відповідної комісії із документами, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, комісією не приймалося рішення про надання або про відмову у наданні статусу учасника бойових дій. Як наслідок, суд дійшов висновку, що звернення позивача з цим позовом до суду є передчасним, а його право на отримання статусу учасника бойових дій не є порушеним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними пунктів 6, 8 Порядку №413 й відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (щодо надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям з підстав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України).

По суті вважає необґрунтованими твердження судів попередніх інстанцій, що відповідно до згаданих приписів Порядку №413 позивач міг та повинен був самостійно звернутися до відповідної комісії за отриманням статусу учасника бойових дій, а не оскаржувати до суду бездіяльність командира військової частини щодо неподання до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій. На переконання скаржника, положення пункту 8 Порядку №413 визначає лише право особи на самостійне звернення до комісії і не містить обов`язку для такої особи, на відміну від покладених обов`язків на командування військових частин, самостійного звернення до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій за відсутністю довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 05 червня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Гриців М.І., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

10. 17 червня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ВЧ НОМЕР_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, солдат строкової служби ОСОБА_1 , курсант ВЧ НОМЕР_2 , 31 травня 2022 року прибув в оперативне підпорядкування командира ВЧ НОМЕР_1 та залучений до складу сил та засобів на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 29 травня 2022 року №3552, командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29 травня 2022 року №313/200/747т. 22 серпня 2022 року зазначений військовослужбовець вибув з оперативного підпорядкування до ВЧ НОМЕР_2 на підставі бойового розпорядження ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 21 серпня 2022 року №БР-1043дск.

13. У відповідності до довідки від 04 липня 2022 року №692/1729, виданої ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії), в період з 31 травня по 30 червня 2022 року.

14. У листі від 12 травня 2024 року №692/5134 ВЧ НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що не є уповноваженим органом для направлення відповідних документів на розгляд комісії стосовно військовослужбовців для надання статусу учасника бойових дій.

15. У свою чергу ВЧ НОМЕР_2 у листі від 15 травня 2024 року №812/7948 зазначила, що у зв`язку із відсутністю інформації та відповідних документів у розпорядженні ВЧ НОМЕР_2 для надання статусу учасника бойових дій, останньою був направлений до ВЧ НОМЕР_1 запит від 01 лютого 2023 року за №812/763 із проханням про надання таких документів, однак відповіді на такий отримано так і не було.

16. Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно не було підготовлено та подано до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатку 6 до Порядку №413, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

18. Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

19. За визначенням положень статті 4 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

20. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

21. Механізм надання статусу учасника бойових дій, зазначений в абзаці 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, визначений Порядком №413.

22. Як зазначено у абзаці другому пункту 2 Порядку №413 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), статус учасника бойових дій надається, крім інших, військовослужбовцям Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

23. Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) (пункт 2-1 Порядку №413).

24. У відповідності до абзацу десятого пункту 4 Порядку №413 для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6.

25. Особи, зазначені в абзаці десятому пункту 4 Порядку №413, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань (абзац одинадцятий пункту 4 Порядку №413).

26. Абзацом п`ятим пункту 6 Порядку №413 установлено, що для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

27. Згідно ж пункту 8 Порядку №413, у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

28. Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань командири (начальники) військових частин зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатком 6.

29. Обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

30. У взаємозв`язку із наведеним Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

31. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №200/3996/23, постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

32. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що солдат строкової служби ОСОБА_1 , курсант ВЧ НОМЕР_2 , 31 травня 2022 року прибув в оперативне підпорядкування командира ВЧ НОМЕР_1 та залучений до складу сил та засобів. 22 серпня 2022 року зазначений військовослужбовець вибув з оперативного підпорядкування до ВЧ НОМЕР_2 .

33. У відповідності до довідки від 04 липня 2022 року №692/1729, виданої ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії), в період з 31 травня по 30 червня 2022 року.

34. За висновком судів першої та інстанції інстанцій, як вже зазначалося вище у цій постанові, звернення позивача з цим позовом до суду є передчасним, а його право на отримання статусу учасника бойових дій не є порушеним, адже ОСОБА_1 не було реалізовано своє право на самостійне звернення до відповідної комісії із документами, необхідних для надання статусу учасника бойових дій.

35. Однак, з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки положення Порядку №413 визначають лише право особи, а не її обов`язок на самостійне звернення до відповідної комісії. Натомість саме на командирів (начальників) військових частин покладається обов`язок протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатком 6.

36. Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку №413, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вправі очікувати від командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) складання та подання до відповідної комісії довідки за формою згідно з додатком 6. Зволікання у здійсненні таких дій за певних умов та обставин може розцінюватися як протиправна бездіяльність.

37. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

38. Проте помилковий висновок судів попередніх інстанцій призвів до того, що у ході розгляду справи так і не було перевірено наявності чи відсутності у командира ВЧ НОМЕР_1 , у підпорядкуванні якої перебував ОСОБА_1 , правових підстав для підготовки та направлення до відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, й, як наслідок, допущення чи недопущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності, на якій наполягав позивач при зверненні до суду із цим позовом.

39. Крім того, стверджуючи про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не скористалися наданими їм процесуальним законодавством інструментами, спрямованими на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин у справі, та не витребували у ВЧ НОМЕР_1 інформації щодо виду (суті) завдань, які виконував ОСОБА_1 при відрядженні його до цієї військової частини, а відтак і не перевірили достовірності зазначеної відповідачем 2 у листі від 12 травня 2024 року №692/5134 інформації при відмові у видачі та направленні за належністю відповідної довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 (щодо неприймання участі у бойових діях).

40. Тобто, роблячи висновок про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суди попередніх інстанцій всупереч положенням КАС України тягар доказування переклали на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

41. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач, будучи направленим до ВЧ НОМЕР_1 . А якщо б були для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.

42. Такий підхід до вирішення спору або б підтвердив доводи позивача в цій частині чи спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав для сумніву у правильності дій/рішень ВЧ НОМЕР_1 , а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

43. Слід також зазначити, що відповідні документи (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості, рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу (куди відряджений) військовослужбовець.

44. Отже, неповне встановлення обставин у справі та допущенні недоліки унеможливлють формулювання Верховним Судом правового висновку по суті спору. Усунення вказаних недоліків можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

45. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

47. Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа, - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року скасувати.

Справу №140/9090/24 направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій М.І. Грицiв