Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №804/2457/16

адміністративне провадження №К/9901/41409/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - ОСОБА_1, суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (суддя В.М. Олійник)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Ю.В. Дурасова, Н.П. Баранник, А.А. Щербак)у справі №804/2457/16за позовомОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 02 листопада 2015 року за № 1084-23 та зобов'язати відповідача подати заяву до уповноваженого на те органу щодо припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесених на підставі акту опису від 19 лютого 2016 року за № 000006, а саме: транспортного засобу NISSAN MURANO, д/н НОМЕР_1, 2010 року випуску, двиг. НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3.

Позов обґрунтовано тим, що спірним рішенням незаконно на підставі статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) донараховано позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб. Справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень ПК України є неправомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, оскільки відповідно до технічного паспорту на автомобіль САЕ 457792 транспортний засіб NISSAN MURANO був випущений у 2010 році, тобто минуло більше 5 років. Натомість позивач вважає, що за ст.58 Конституції України нормативні акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то визначення йому податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік, є передчасним та неправомірним. Також, на думку ОСОБА_2, сплата транспортного податку для позивача за зміненими положеннями Податкового кодексу України від 24 грудня 2015 року, може виникнути лише з 01 січня 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу форми «Ф» від 30 червня 2015 року за № 6-17, яким ОСОБА_2 визначена сума податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до пп. 267.1.1 п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України застосовуються лише у випадку, якщо об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Проте, вимоги цієї статті не розповсюджуються на позивача як власника легкового автомобіля у 2015 році, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, роком випуску автомобіля зазначено - 2010 рік, а відтак, 2015 рік є шостим роком його експлуатації. Крім того, судами вказано, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на те, що датою початку використання (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, оскільки первинна реєстрація автомобіля позивача відбулась 26 лютого 2011 року, отже відлік строку використання даного транспортного засобу починається саме з цієї дати. Крім того, податковим органом зазначено, що при вирішенні питання про співвідношення норм Податкового кодексу України в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими, норма пп. 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

03 березня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.

20 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 має у власності легковий автомобіль - NISSAN MURANO, з об'ємом двигуна 3,498 куб.см, 2010 року випуску, зареєстрований у встановленому законом порядку 26 лютого 2011 року, та у відповідності до положень пп. 267.1.1. п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.

Податковим органом на підставі пп.54.3.3. п.54.3. ст.54 та пп.267.6.2. п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30 червня 2015 року за №6-17, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлене на адресу позивача та отримане ним 21 липня 2015 року.

У зв'язку із несплатою у встановлений пп. 267.8.1. п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України строк транспортного податку, 02 листопада 2015 року відповідач автоматично сформував податкову вимогу за №1084-23 на суму податкового боргу у розмірі 25000,00грн.

Податковим органом складено акт опису майна №000006 від 19 лютого 2016 року, затверджений начальником ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Саранцевим В.О. на підставі рішення заступника начальника від 02 листопада 2015 року за № 000268, відповідно до якого було накладено обтяження на належне позивачу рухоме майно, а саме: автомобіль NISSAN MURANO, д/н НОМЕР_1, 2010 року випуску, двиг. НОМЕР_2, шасіНОМЕР_4.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Також, слід зазначити, що використання транспортного засобу пов'язується з його віком, а не з його першою реєстрацією в Україні.

Правильність такої правової позиції підтверджується і подальшими змінами, внесеними законодавцем до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015, викладеними наступним чином: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, автомобіль NISSAN MURANO, 2010 року випуску станом на 2015 рік вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки використовується більше 5 років.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки судів про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду