Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №821/1216/17

адміністративне провадження №К/9901/56329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Попов В. Ф., судді: Бездрабко О. І., Кисильова О. Й.) від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Романішин В. Л., судді: Градовський Ю. М., Крусян А. В.) від 31 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про скасування наказу в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Держгеокадастру від 08 серпня 2017 року № 167 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату позивача від 26 березня 2013 року № 003095.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що невідповідність землевпорядної документації інженера-землевпорядника ОСОБА_1 . «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що підтверджено негативними висновками від 22 травня 2017 року № 303/82-17 експерта ОСОБА_3 , від 03 липня 2017 року № 9302/82-17 експерта ОСОБА_4 та від 02 серпня 2017 року експерта ОСОБА_5 , свідчить про грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та, відповідно до ст. 66 Закону України «Про землеустрій», є підставою для (анулювання) кваліфікаційного сертифікату.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у негативних висновках від 22 травня 2017 року № 303/82-17, від 03 липня 2017 року № 9302/82-17 та від 02 серпня 2017 року відсутня інформація або відомості щодо грубого порушення інженером-землевпорядником ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а тому, на думку скаржника, відповідачем протиправно прийнято спірний наказ від 08 серпня 2017 року № 167 в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату позивача від 26 березня 2013 року № 003095.

24 липня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 22 січня 2020 року призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

Як убачається з матеріалів справи, листом Держгеокадастру від 14 липня 2017 року № 32-28-0.23-11175/2-17 «Про порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог законодавства при розробленні документації із землеустрою» до Кваліфікаційної комісії направлено інформацію щодо порушення працівником ПП НВФ «Нові технології ГІС» ОСОБА_1 вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм та правил у сфері землеустрою при розробленні документації «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0, 0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка негативно оцінена висновком експерта Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_4 від 03 липня 2017 року № 9302/82-17.

Згідно витягу з протоколу засідання від 27 травня 2017 року № 7 Кваліфікаційною комісією ухвалено звернутися до Держгеокадастру з поданням про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .

Наказом Держгеокадастру від 08 серпня 2017 року № 167 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 26 березня 2013 року № 003095.

Вважаючи такий наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначено Законом України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV).

Стаття 68 Закону № 858-IV визначає відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою. Зокрема, особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.

Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень (…) органів державної влади та місцевого самоврядування робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (…).

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії визначено Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 28 січня 2016 року № 11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2016 року за № 265/28395 (далі - Порядок № 11).

Відповідно до п. 19 та 20 розд. ІІІ Порядку № 11 Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (…).

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката Держгеокадастр приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавець наділив повноваженнями Держгеокадастр здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання кваліфікаційної комісії. Комісія, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, в яких зафіксовані порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника на підставі грубого порушення ним вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Так, відповідно до протоколу засідання Кваліфікаційної комісії від 27 липня 2017 року № 7 при прийнятті рішення про внесення подання щодо позивача, Кваліфікаційна комісія посилалася на наявність висновку державної експертизи землевпорядної документації Держгеокадастру від 03 липня 2017 року № 9302/82-17, яким надано негативну оцінку та не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0700 га за адресою: АДРЕСА_1 . У даному висновку зазначено, що згідно довідки Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні від 09 березня 2017 року № 532/0/86-17 відведення земельної ділянки відбувається за рахунок земель, які обліковуються - шифр рядка 97 (землі загального користування), а тому вказана земельна ділянка відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України не може передаватися у приватну власність.

Крім того, згаданий проект землеустрою також отримав негативні висновки від територіальних органів Держгеокадастру, а саме: висновок експерта ОСОБА_3 від 22 травня 2017 року № 303/82-17, висновок експерта ОСОБА_4 від 03 липня 2017 року № 9302/82-17 та висновок експерта ОСОБА_5 від 02 серпня 201 року, якими встановлена невідповідність цього проекту вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України від 17 червня 2004 року № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації» (далі - Закон № 1808-IV) державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до ст. 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. У разі, якщо об`єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому, вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об`єкта державної експертизи. Об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Статтею 37 Закону № 1808-IV передбачено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проте, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 або іншими зацікавленими особами відповідної заяви на спростування висновків державної експертизи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає вірними твердження судів попередніх інстанцій, що наявність негативних висновків державної експертизи землевпорядної документації, виготовленої позивачем, унеможливлює подальше затвердження проектної документації із землеустрою та, відповідно, і реалізації заходів, передбачених цими проектами, у тому числі унеможливлює виготовлення правовстановлюючих документів на землю, тобто реалізацію прав на землю замовником документації - гр. ОСОБА_2 , у зв`язку з чим наявні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 грубо порушено вимоги положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про правомірність спірного наказу Держгеокадастру від 08 серпня 2017 року № 167 в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату позивача від 26 березня 2013 року № 003095, а тому відсутні підстави для його скасування.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін