Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №814/3621/14

адміністративне провадження №К/9901/11592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №814/3621/14

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій щодо направлення звернення до іншого органу та зобов'язання розглянути заяву по суті, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року (головуючий суддя - Лісовська Н.В., судді: Лебедєва Г.В., Марич Є.В) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді: Коваль М.П., Кравець О.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

1.1. визнати неправомірними дії Кабінету Міністрів України щодо направлення заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. до Міністерства освіти і науки України.

1.2. зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. по суті.

2.Позовна заява мотивована тим, що при надсиланні заяви від 24.11.2014 р. до відповідача, позивач порушував питання про затвердження зразка бланка диплома та забезпечення його виготовлення, але це звернення відповідач надіслав до Міністерства освіти і науки України, яке позбавлено відповідних повноважень. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" відповідач повинен був розглянути заяву від 24.11.2014 р. по суті.

3.Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України щодо направлення заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. до Міністерства освіти і науки України. Зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. по суті.

4.Рішення судів попередніх інстанцій аргументовані тим, що у відповідача не було підстав для застосування положень частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та направлення заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, оскільки порушені в ньому питання, належать до компетенції Кабінету Міністрів України.

5.Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Кабінет Міністрів України звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6.Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 червня 2016 року відкрив провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року.

7.Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8.Касаційна скарга аргументована тим, що визнаючи неправомірною дію КМУ щодо направлення заяви позивача від 24.11.2014 р. до Міністерства освіти і науки України, суди неправильно застосували приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України та п. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 630.

Суди не надали оцінки тому, що направлення заяви позивача до Міністерства освіти і науки України здійснювалось Секретаріатом Кабінету Міністрів України, а не безпосередньо Кабінетом Міністрів України, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їхньої підпорядкованості і форми власності. Відповідно, саме Міністерство освіти і науки України, відповідно до п. 70, п. 88 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 630, затверджує форми документів про вищу освіту державного зразка, внаслідок чого при направленні звернення позивача від 24.11.2014 р. до Міністерства освіти і науки України, Кабінет Міністрів України діяв в межах закону.

9.Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 24 листопада 2014 р. позивач звернувся до КМУ в межах Закону України «Про звернення громадян» і порушив два питання:

- затвердити зразок бланка диплома з таким текстом, який був у дипломах СРСР у 1981 р.;

- забезпечити його негайне виготовлення для позивача (а. с. 4).

11. Головний спеціаліст секретаріату Кабінету Міністрів України направив заяву позивача за належністю до Міністерства освіти і науки України для вирішення питання по суті

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

13. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

14. Спірні правовідносини пов'язані з розглядом заяв громадян регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон №393).

15. Відповідно до статті 1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

16. Відповідно до статті 5 Закону №393, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

17 Згідно з частиною 3 статті 7 Закону №393, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

18. Відповідно до статті15 вказаного Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

19. Згідно зі статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Предметом спору є протиправність дії Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення позивача від 24.11.2014 р. до Міністерства освіти і науки України та відновлення прав позивача.

21.Відповідно до матеріалів справи 24 листопада 2014 р. позивач подав до Кабінету Міністрів України заяву, в межах Закону України «Про звернення громадян», в якій просив розглянути питання щодо затвердження зразка бланку диплома з таким текстом, який був у дипломах СРСР у 1981 р., та забезпечити його негайне виготовлення для позивача (а. с. 4).

22.Звернення ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. зареєстровано в Кабінеті Міністрів України 24.11.2014 р., та 25.11.2014 р. , з посиланням на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», направлено до Міністерства освіти і науки України для розгляду і надання відповіді, про що повідомлено позивача (а.с. 5).

23.Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про освіту», в редакції чинній як на час виникнення спірних правовідносин, зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

24.Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо належності розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 р. саме Кабінетом Міністрів України, та, відповідно, відсутності підстав, передбачених Законом України «Про звернення громадян», для пересилання цього звернення до Міністерства освіти і науки України для розгляду та надання відповіді.

25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26.З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

27.Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

28.Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх