Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №823/1970/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа №823/1970/16

адміністративне провадження №К/9901/28935/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Федотова І. В., суддів: Сорочка Є. О., Коротких А. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Максима Юрійовича, третя особа - ПАТ КБ "Приватбанк", про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 подав позов, в якому, просив:

- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Максима Юрійовича від 10.10.2016 (індексний № 31790230) про державну реєстрацію права власності на будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- виключити з державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності, вчинений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим Максимом Юрійовичем від 04.10.2016 за № 16818050.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішення, індексний номер 31790230 від 10.10.2016 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М. Ю. про державну реєстрацію права власності на будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню, оскільки вимоги позивач від 14.04.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" не отримував. Таким чином, задоволення забезпеченої іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно, здійснені в супереч ст.ст. 35,37 ЗУ "Про іпотеку" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року.

Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва М. Ю., третя особа - ПАТ КБ "Приватбанк", про визнання незаконним та скасування рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 листопада 2020 року до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

У скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції чомусь вирішив, що особа, яка знала про наявність цієї справи (дружина позивача), повинна була оскаржити рішення суду першої інстанції протягом встановленого 30 денного строку, проте ОСОБА_1 не мала ніяких процесуальних прав та не отримувала рішення у справі.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про її права, свободи, інтереси та обов'язки, а також її неповнолітнього сина ОСОБА_2, оскільки вони не були залучені до участі у даній справі, прийняв рішення про право власності на будинок, у якому проживає вона з дитиною.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження виходив із такого.

Що стосується дотримання строку на апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1, яка діє також і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність її вимогам частині 3 статті 298 КАС України, оскільки вона подана поза межами законодавчо встановленого строку на апеляційне оскарження, і підстави, вказані апелянтом у заяві про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, визнані судом неповажними.

При цьому, 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року.

Проте, інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження крім тих, які визнані судом неповажними не навела.

Крім того, ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору долучено довідку від 03.03.2020, видану головою вуличного комітету Проценко С. Ю. про те, що ОСОБА_1, станом на 03.03.2020 дійсно фактично та безперервно проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вказаною довідкою також засвідчено, що разом з нею проживають, зокрема чоловік - ОСОБА_3.

Відповідно до рекомендованого повідомлення оскаржуване рішення позивачу - ОСОБА_3 вручено 18.02.2017.

Колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованими та такими, що мають суб'єктивний характер, пояснення ОСОБА_1 про те, що вона хоч і проживає разом з позивачем, але не знала обставин справи, в тому числі і про наявність оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим дійшла правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Що ж стосується права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі суд апеляційної інстанції зазначив таке.

ОСОБА_1 оскаржує судове рішення прийняте у справі, в якій вона не брала участі.

Разом із тим, вказує про те, що Черкаським окружним адміністративним судом прийнято рішення як про права, свободи, інтереси та обов'язки самої ОСОБА_1 так і її неповнолітнього сина ОСОБА_2, які не були залучені до участі у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

Така вимога КАС України є імперативною та положення частини 1 статті 13 КАС України не підлягають довільному тлумаченню.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про їх права (свободи, інтереси) або про їх обов'язки. Інакше кажучи, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб, або істотно утруднюють реалізацію свобод та ущемляють їх інтереси.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Право, або законний інтерес може бути захищено судом лише у разі його порушення.

З цього слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення права, свободи або інтересу.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є визнання неправомірними дій приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Максима Юрійовича про державну реєстрацію права власності на будинок, та виключення з державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності, вчиненого вказаним нотаріусом.

Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, жодним чином не вирішувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, і суд не вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, крім того, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і причини пропуску цього строку є неповажними.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 350 КАС межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець