Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №817/1222/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 817/1222/17

адміністративне провадження № К/9901/29345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1222/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення заробітної плати,

за касаційною скаргою Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Комшелюк Т. О.) від 01 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовська К. С.) від 24 січня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила стягнути з відповідача заробітну плату, кошти за основну та додаткову відпустки.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 була поновлена на посаді начальника відділу у справах сім`ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 14 січня 2017 року. На виконання постанови суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17 відповідачем видано розпорядження від 04 липня 2017 р. «Про поновлення ОСОБА_1 » № 141-к, яким, зокрема, позивача поновлено на посаді, а також він вважається таким, що приступив до роботи з дня, наступного за днем ознайомлення з цим розпорядженням, що підтверджується змістом пунктів 1, 2. Також, пунктом 4 вищезазначеного розпорядження, відповідач розпорядився для відділу фінансово-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації проводити оплату його праці відповідно до законодавства. З 17 липня 2017 року позивач приступив до виконання своїх обов`язків. Після двотижневого робочого часу, із 31 липня 2017 року, позивачу на підставі заяви була надана оплачувана щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів із виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, та 15 календарних днів додаткової відпустки з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року. Однак, ні за період двотижневої роботи з 17липня 2017 року по 30 липня 2017 року, ні за відпустки позивач заробітної плати не отримав.

4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно - 15671,04 грн.; по оплаті за час щорічної основної та додаткової відпусток 11418,75 грн.; суму матеріальної допомоги на оздоровлення 7835,52 грн. (суми вказані без урахування податків та обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час їх виплати).

В решті позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 лютого 2018 року Зарічненська районна державна адміністрація Рівненської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г., Білоус О. В., Шарапа В. М.) від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 12 березня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 643/0/78-19 від 06 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 поновлена на посаді начальника відділу у справах сім`ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 14 січня 2017 року.

12. 04 липня 2017 року відповідачем прийняте розпорядження № 141-к «Про поновлення ОСОБА_1 », яким позивача поновлено на посаді з 14 січня 2017 року та з цього ж числа остання вважається такою, що приступила до роботи. Також, вказаним розпорядженням зобов`язано відділ фінансово-господарського забезпечення проводити оплату праці позивача відповідно до законодавства.

13. Розпорядженням Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 27 липня 2017 року № 163-к позивачу надана щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів з 31 липня 2017 року по 30 серпня 2017 року із виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

14. Згідно з розпорядженням Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 21 серпня 2017 року № 183-к «Про внесення змін до розпорядження № 163-к від 27 серпня 2017 року» позивачу, з урахуванням внесених змін, надана додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року.

15. Станом на час розгляду справи, позивач заробітної плати, коштів за знаходження у щорічній основній і додатковій відпустках, а також матеріальної допомоги на оздоровлення не отримувала, що підтверджується листом Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 23 жовтня 2017 року № 01.2-03 к-61.

16. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що не отримання позивачем заробітної плати є грубим порушенням гарантованих Конституцією України її прав. Крім цього, законна заробітна плата позивача, яка мала б бути їй виплачена, є її власністю, а отже відповідачем порушені також права позивача щодо володіння, користування та розпорядження власністю останньої.

18. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем на момент розгляду справи не проведено жодних виплат по оплаті заробітної плати позивача та виплат за час перебування у відпустці, не надано жодних розрахунків щодо неправильного обрахування судом першої інстанції належних до виплати сум.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку обставинам справи, внаслідок чого зробили хибний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішенням про часткове задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

24. Право на оплату праці, право на оплачуваний відпочинок (відпустку) ОСОБА_1 , яка має статус державного службовця, встановлені та гарантовані розділами VI, VIІ Закону України «Про державну службу».

25. Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про державну службу», держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 цього ж Закону, державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

За кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Зарічненська районна державна адміністрація Рівненської області в період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року не нараховувала та не виплачувала заробітну плату ОСОБА_1 .

28. Відтак, колегія суддів погоджується, що не отримання ОСОБА_1 заробітної плати є грубим порушенням гарантованих Конституцією України її прав.

29. Згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

30. Отже, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що порушені права позивача мають бути відновлені, при цьому, спосіб відновлення порушеного права повинен бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

31. Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

32. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку № 100).

33. Судами попередніх встановлено, що позивач відповідно до розпорядження № 141-к «Про поновлення ОСОБА_1 » працювала у відповідача в період з 17 липня 2017 року року по 30 липня 2017 року, тобто фактично відпрацювала 10 робочих днів. У подальшому позивач працювала з 16 вересня 2017 року (з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року період відпусток). При розрахунку кількості фактично відпрацьованих позивачем з 16 вересня 2017 року робочих днів, суд першої інстанції виходив з дати постановлення рішення у справі - 01 листопада 2017 року, що складає 33 робочих дні. Суд першої інстанції врахував як святковий 1 день - 14 жовтня, тобто визнав, що фактично відпрацьовано позивачем 32 робочих дні.

34. З урахуванням кількості відпрацьованих робочих днів, за які позивачу має бути виплачена заробітна плата у період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року, судами встановлено, що їх кількість складає 42 (10+32).

35. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 у 2017 році встановлена рішенням суду у справі № 817/81/17, яке набрало законної сили, та складає 7835,52 грн., відтак сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу за період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року становить 15671,04 грн. (7835,52:21х42).

36. Колегія суддів не вбачає підстав для незгоди з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки згідно чинного законодавства обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Крім цього, судами вірно невраховано 14 жовтня як святковий день.

37. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів, щодо відхилення доводів відповідача про те, що позивач в спірний період часу перебувала «поза штатом», відтак, оплата її праці підлягала обрахуванню виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, оскільки такі доводи не базуються на приписах Закону та не відповідають матеріалам справи щодо займаної посади позивача. Крім цього, у резолютивних частинах рішень у справі № 817/81/17 та № 817/1833/16 чітко вказано про необхідність поновлення ОСОБА_1 на конкретно визначеній посаді, а не «поза штатом».

38. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення коштів по оплачуваних щорічній основній відпустці, додатковій відпустці та матеріальної допомоги на оздоровлення, з огляду на таке.

39. Як встановлено судами, ОСОБА_1 у період з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року була надана щорічна основна відпустка за період роботи з 20 червня 2016 року по 19 червня 2017 року терміном 30 календарних днів та 15 календарних днів додаткової відпустки за 2017 рік.

40. Відповідно до п. 3 Порядку № 100, зокрема, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відтак, розрахунок середньої заробітної плати для оплати за час щорічної та додаткової відпустки має бути здійснений за останні 12 місяців.

41. Судами встановлено, що основна відпустка надана позивачу за відпрацьований період з 20 червня 2016 року по 19 червня 2017 рік з 31 липня 2017 року, відтак, початковою датою місяця з якого повинен проводиться розрахунок є 01 серпня 2016 року. У 2016 році середньомісячний заробіток позивача складав 6996,00 грн., середньоденний заробіток складав 318,00 грн. Зазначені суми встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/1833/16, яка набрала законної сили 04 лютого 2017 року.

42. Розрахунок середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки проводиться за останні 12 місяців, тому за 5 місяців з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року при здійсненні розрахунку судами бралася середньомісячна заробітна плата позивача в сумі 6996,00 грн., яка встановлена рішення суду, а за 7 місяців з 01 січня 2017 року по 31 липня 2017 року, сума 7835,52 грн., яка також встановлена постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/81/17, що набрала законної сили 30 жовтня 2017 року.

43. Судами встановлено, що з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року (5 місяців), заробітна плата позивача складає - 34980,00 грн (6996,00х5). З 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року (7 місяців), заробітна плата позивача складає - 54848,64 грн. (7835,52х7). Відтак, за період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року середня заробітна плата позивача складає - 89828,64 грн. Кількість календарних днів, що враховуються з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року складає 365-11=354 (к. дн.), де 365 - кількість календарних днів у розрахунковому періоді, 11 - кількість святкових і неробочих днів. Середньоденна заробітна плата складає 253,75 грн. (89828,64:354), отже середня заробітна плата для оплати за час щорічної основної відпустки складає 7612,50 грн. (253,75х30). Середня заробітна плата для оплати за час щорічної додаткової відпустки терміном 15 календарних днів складає 3806,25грн. (253,75х15). Крім цього, суди дійшли висновку, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 7835,52 грн., що є середньомісячним розміром.

44. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 належать такі суми виплати: по оплаті заробітної плати за період часу з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно - 15671,04 грн.; по оплаті за час щорічної основної та додаткової відпусток - 11418,75 грн. (7612,50+3806,25); сума матеріальної допомоги на оздоровлення - 7835,52 грн.

45. Щодо доводів скаржника, про перебування ОСОБА_1 на лікарняному та неврахування цього судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що на ці обставини відповідач в суді першої інстанції не посилався, належних доказів щодо цього матеріали справи не містять, крім того, відповідач не надав жодних розрахунків щодо зменшення суми виплат, належних позивачу з урахуванням двох днів непрацездатності позивача та порядку їх оплати.

46. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

48. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

49. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

51. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

53. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 817/1222/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов