Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.08.2024 року у справі №640/32012/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 серпня 2024 року

справа №640/32012/21

адміністративне провадження № К/990/26871/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (колегія у складі суддів: Грибан І. О., Ключкович В. Ю., Кузьмишина О. М.)

у справі № 640/32012/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-26990-17 від 14 травня 2019 року на суму 21030,90 гривень;

- зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві виключити з бази даних Інформаційної системи органу доходів і зборів, інтегрованої картки платника, реєстру страхувальників інформацію про ОСОБА_1 , як про фізичну особу-підприємця та платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 здійснені в автоматичному режимі нарахування по сплаті єдиного внеску (ККДБ 71040000) за період II квартал 2019 року - IV квартал 2020 року у загальній сумі 16 757,84 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням 09 травня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року. Одночасно податковий орган заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 20 травня 2024 року, оцінивши наведені скаржником причини пропуску строку, визнав їх неповажними, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтверження вказаних у заяві обставин.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 20 травня 2024 року, копія ухвали апеляційного суду від 20 травня 2024 року доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві в підсистемі ЄСІТС Електронний суд 20 травня 2024 о 20:55.

28 травня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали суду подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2024 року визнав вказані Головним управлінням ДПС у м. Києві підстави поновлення строку неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, податковий орган 09 липня 2024 року подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган звернув увагу на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги аргументування пропуску строку на здійснення апеляційного оскарження, у зв`язку з чим прийнято незаконне рішення.

Відповідач наголошує на тому, що через військову агресію Російської Федерації проти України, запроваджено воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

04 березня 2022 року видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено, що суду варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

У результаті запровадження воєнного стану зросла завантаженість податкового органу через надходження великого обсягу документів, що унеможливлює їх оперативне та вчасне опрацювання. Супроводження справ, пов`язаних із процедурами банкрутства, погашення та стягнення заборгованості платників податків та оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне?страхування здійснює відділ супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у м. Києві.

Податковий орган вказує на те, що відповідальним співробітником за здійснення супроводження справи №640/32012/21 була головний державний інспектор ОСОБА_2 , яку наказом № 445-0 від 09 квітня 2024 року звільнено за угодою сторін відповідно до Закону України «Про державну службу». За наслідками проведення інвентаризації, керівництвом встановлено бездіяльність ОСОБА_2 та неналежне виконання посадових обов`язків зокрема в частині супроводження та здійснення апеляційного оскарження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 640/32012/21. Наразі керівництвом здійснюються заходи щодо з`ясування повних обставин та притягнення до можливої відповідальності, проте притягнути ОСОБА_2 за дисциплінарний проступок до відповідальності не є можливим, у зв`язку з її звільненням. Таким чином, обов`язки щодо належного супроводження справи № 640/32012/21 покладені на ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, ці обставини об`єктивно унеможливили оперативне опрацювання документів по справі № 640/32012/21, зокрема, ознайомлення з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, що у свою чергу створило істотні труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій і в результаті призвело до порушення процесуальних термінів.

Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №640/32012/24 з Київського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду справу

16 серпня 2024 року справа №640/32012/24 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від позивача на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Основною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення позивач вважає введення воєнного стану, а також наявність внутрішніх організаційних проблем, які вплинули на вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що позивач викладав у заявах про поновлення строку, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку, визнав зазначені скаржником обставини неповажними з огляду на їх суб`єктивний характер. Податковий орган не зазначає будь-яких інших порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, окрім помилкової, на його думку, оцінки суду поважності підстав.

Суд звертає увагу на те, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі дія воєнного стану в Україні продовжувалася і триває досі.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Податковий орган не надає жодних доказів, які б підтверджували вплив введення воєнного стану на неможливість вчасно подати апеляційну скаргу у цій справі.

Посилання податкового органу на звільнення відповідального співробітника за здійснення супроводження справи №640/32012/21, що об`єктивно унеможливили оперативне опрацювання документів по справі № 640/32012/21, Суд не приймає виходячи з наступного.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Більш того суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Наведений підхід узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо тлумачення норм статті 44 КАС України та кореспондується із правовою позицією, що приписами вказаної статті чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Відповідно податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен забезпечувати неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, дотримання встановленого строку її подання, й вчинити для цього залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Скаржник не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №640/32012/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк