УХВАЛА

15 листопада 2019 року

Київ

справа №9901/546/19

адміністративне провадження №П/9901/546/19

Судді - доповідача: Стеценка С. Г.,

Суддів: Кравчука В. М., Саприкіної І. В., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним і таким, що суперечить нормам законодавства України та основним принципам верховенства права рішення КДКП від 16.05.2019 №147дп-19 та його скасування (далі - спірне рішення) - залишено без руху.

Підставами для залишення позовної заяви без руху слугували невиконання позивачем встановлених процесуальним законом вимог щодо її форми та змісту, зокрема, всупереч приписів пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у позовній заяві не було зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не додано документ про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати такого збору відповідно до закону, як це передбачено частиною третьою статті 161 цього ж Кодексу.

Окрім цього, позов було подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, й підстави, вказані позивачем для поновлення цього строку, визнані судом неповажними.

Зокрема, ОСОБА_1 вказував на те, що пропустив зазначений вище строк з поважних, на його думку причин, оскільки оскаржив спірне рішення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) в порядку, встановленому частиною 1 статті 50 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ~law16~), однак ухвалою ВРП від 09.09.2019 (отримана позивачем 13.09.2019 засобами поштового зв'язку) скаргу було залишено без розгляду і повернуто заявникові. Відтак, на переконання скаржника, строк звернення до адміністративного суду з цим позовом слід відраховувати саме з дати отримання вищезгаданої ухвали ВРП.

Визнаючи неповажними вказані позивачем підстави для поновлення строку, Верховний Суд в ухвалі від 22.10.2019 зазначав, що позивач не навів жодних мотивів, які б свідчили про відсутність у останнього практичної можливості звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою у межах встановленого КАС України строку, а також того, що ОСОБА_1 вчинялись дії, спрямовані на судовий захист порушених, на його переконання, прав, як особи, яка перебуває на публічній службі.

Оцінюючи доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для поновлення названого строку з огляду на оскарження ним спірного рішення до ВРП в порядку ~law17~ й необхідності його відліку починаючи з дня отримання копії ухвали ВРП, постановленої стосовно розгляду скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не можуть бути визнані поважними, оскільки, засновані на невірному трактуванні норм процесуального права.

З цього приводу Верховний Суд зауважив, що оскарження спірного рішення до ВРП в порядку ~law18~ не є альтернативним способом його перегляду в адміністративному порядку і не може вважатися досудовим врегулюванням спору у розумінні частини 4 статті 122 КАС України, натомість визначене законодавцем як самостійна і незалежна процедура, окрема від перегляду цього рішення в суді, а тому не впливає на перебіг вищезгаданого строку.

Позивачу було встановлено десятиденний, з дня вручення копії цієї ухвали, строк для усунення зазначених у ній недоліків позовної заяви, упродовж якого позивач мав право: надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; подати документ про сплату судового збору в розмірі 768,40
гривень або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати такого збору відповідно до закону; вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалу Верховного Суду від 22.10.2019, якою позов ОСОБА_1 було залишено без руху, останній отримав 31.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви і наведення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, з урахуванням встановлених статтею 120 КАС України правил обчислення процесуального строку, закінчився у понеділок - 11.11.2019 включно.

За правилами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

У межах встановленого судом процесуального строку (11.11.2019) позивач засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду клопотання, до якого долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 768,40 гривень, а також зазначив власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позовну заяву приведено у відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України.

В той же час, у поданому до Верховного Суду клопотанні позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду й, обґрунтовуючи таку вимогу, зазначив, що оскарження спірного рішення до ВРП є позасудовим способом вирішення даного спору по суті, тоді як адміністративний суд, у разі подання відповідного позову, міг відмовити у відкритті провадження у справі до закінчення процедури оскарження в порядку ~law19~.

Позивач наполягає на тому, що одночасний розгляд скарги у ВРП і адміністративного позову з тим же предметом можуть призвести до прийняття різних за правовими наслідками рішень, при цьому, на думку ОСОБА_1, ідентичний, порівняно із цією позовною заявою, зміст вимог скарги (скасування спірного рішення КДКП), суперечив би положенням пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, яка вимагає надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім цього, ОСОБА_1 вважав, що викладені у його скарзі на спірне рішення мотиви, факти і обставини призведуть до позитивного вирішення цього питання по суті, що виключало б необхідність звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, відмова ВРП у розгляді поданої ОСОБА_1 скарги, яка не була розглянута по суті викладених у ній питань, на думку позивача, позбавила його права на захист порушених прав у позасудовому порядку і змусила звернутись до адміністративного суду з цим позовом.

З огляду на викладене, позивач просить визнати поважними названі ним підстави й поновити строк звернення до адміністративного суду.

В той же час, вказані ОСОБА_1 мотиви для поновлення строку звернення до суду засновані на припущеннях й фактично зводяться до доводів, які вже були наведені ним у позовній заяві, зокрема, стосовно оскарження ним спірного рішення у ВРП, однак, таким причинам пропуску строку, встановленого статтею 122 КАС України, вже була надана оцінка Верховним Судом, який, в ухвалі від 22.10.2019, постановленій у цій же справі, вказав, що згадані обставини не впливають на перебіг визначеного процесуальним законом строку, в межах якого може бути реалізовано право на судовий захист, а також об'єктивно не перешкоджають поданню позовної заяви до адміністративного суду.

Інших аргументів, які б свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, а відтак зумовлювали поновлення цього строку, позивач, в тому числі на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.10.2019, не навів.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У світлі вказаного, Верховний Суд констатує, що позивач не надав належних доказів та не навів переконливих обґрунтувань, які достовірно і беззаперечно могли б свідчити про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, а відтак не знаходить підстав для його поновлення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження....................................................................

С. Г. Стеценко,

В. М. Кравчук,

І. В. Саприкіна,

Т. Г. Стрелець,

В. М. Шарапа,

Судді Верховного Суду