Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2019 року у справі №360/2115/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 360/2115/19

адміністративне провадження № К/9901/28362/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2,

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Свергун І. О. від 13.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А. А., суддів: Гаврищук Т. Г., Сіваченко І. В. від 03.09.2019

у справі № 360/2115/19

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.

Сєвєродонецьку Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в м.

Сєвєродонецьку), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачці, викладене в рішенні відповідача від
13.12.2018; визнати бездіяльність відповідача щодо непоновлення її пенсії протиправною та зобов'язати відповідача вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачці з 07.10.2009 шляхом призначення її відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 по 16.08.2017 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.12.2018 № 2171/07/2018 про відмову в поновлені пенсії ОСОБА_2 за заявою від 11.05.2017; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.

Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату позивачу пенсії з 17.08.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погодившись із ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від
13.06.2019, позивач оскаржила її в апеляційному порядку.

5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 - без змін.

6.15.10.2019 від представника позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019, в якій просить такі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині визначення строку, з якого має бути поновлена пенсія позивача.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

8.02.12.2019 від представника відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9.03.02.2020 до Верховного Суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

10. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 зупинено касаційне провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №815/1226/18.

11.25.06.2020 від представника позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.

12. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2020 поновлено касаційне провадження у даній справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою реалізації свого права на призначення пенсії представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області особисту нотаріально посвідчену та апостильовану заяву позивача від 11.05.2017 про поновлення пенсії.

14. Листом № 14202/02-21 від 04.09.2017 відповідач повідомив представника позивача про те, що поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надіслані поштою, не допускається; заява на поновлення пенсії від ОСОБА_2 не була подана до управління за вимогами Порядку № 22-1; ОСОБА_2 не перебувала та не перебуває на обліку в УПФУ в м.

Сєвєродонецьку; запропоновано ОСОБА_2 особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії та необхідними документами, які зазначені в розділі ІІ Порядку 22-1 до УПФУ, яке припинило виплату пенсії з 1999 року на момент виїзду за кордон, оскільки УПФУ в м. Сєвєродонецьку не має в своєму розпорядженні архівної пенсійної справи та документів для поновлення виплати пенсії.

15. Не погоджуючись з такою позицією відповідача, ОСОБА_2 в лютому 2018 року звернулась до суду.

16. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №812/374/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018, позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від
11.05.2017.

17. Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.12.2018 №2171/07/2018 відмовлено ОСОБА_2 у поновлені пенсії за віком за її заявою від
17.08.2017.

18. У клопотанні про поновлення строків звернення до суду представник позивача посилається на листи Пенсійних фондів України та те, що позивач отримав відмову відповідача від 04.09.2017 у відповідь на його заяву про поновлення виплати пенсії. Позивач не міг знати, не знав і не повинен був знати, що відповідач незаконно відмовить у поновленні пенсії, починаючи з 07.10.2009, тобто з дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009. Отже, саме з моменту отримання відмови відповідача, ОСОБА_2 стало відомо, що її право на поновлення пенсії з 2009 року порушено, і саме з цього моменту у позивача виникло право на оскарження дій відповідача, та почав спливати встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк, в межах якого і подано позов.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 по
16.08.2017 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зокрема, суди виходили з того, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, тобто з
07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, а отже саме з цього часу у пенсійних органів виник обов'язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Однак, в той же час, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності захисту свого права та, як наслідок, після прийняття та опублікування вищевказаного рішення Конституційного Суду України та здійснення відповідачем відновлення виплати пенсії ОСОБА_3, остання повинна була дізнатися про порушення свого права, а отже саме з цієї дати розпочався відлік строку звернення до суду. Права позивача в даному випадку підлягають захисту з моменту звернення ОСОБА_2 із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про поновлення пенсії від 11.05.2017, а саме з дати реєстрації вказаної заяви у відповідача - з 17.08.2017.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

20. Представник позивача у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди помилково ототожнили строки, встановлені для поновлення пенсій, із строками, встановленими для подання позову до суду. До спірних правовідносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком.

Позивач має право на відновлення пенсії з моменту постановлення Конституційним Судом України Рішення №25-рп/2009, а саме: 07.10.2009. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що позивач знала, що її пенсія поновлюється з 2009 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення, яким були скасовані дискримінаційні положення пенсійного законодавства, оскільки інформація щодо виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України була відсутня на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України.

Застосування судами України встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення періодичних виплат є судовою помилкою, яка вже неодноразово виправлялася Верховним Судом України та іншими судами.

21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для їх скасування.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

26. За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

27. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

28. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - ~law26~), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених ~law27~.

29. ~law28~ встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого ~law29~ пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених ~law30~.

30. ~law31~ передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених ~law32~, або в частині, що не суперечить ~law33~. Виключно ~law34~ визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

31. Відповідно до ~law35~ виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

32. Згідно зі ~law36~ у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

33. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 ~law37~ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зазначені положення ~law38~ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

34. Згідно з пунктом 3.3. цього Рішення оспорюваними нормами ~law39~ держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

35. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1).

36. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

37. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

38. Суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду за захистом свого права. Суди виходили з того, що після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від
07.10.2009 та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак з цього моменту розпочався відлік строку звернення до суду.

39. Однак такі висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду колегія суддів вважає помилковими, виходячи із наступного.

40. Частиною 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Згідно зі статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

42. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122 та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

43. Відповідно до ~law41~ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

44. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

45. Аналіз зазначених положень ~law42~ свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

46. Таким чином, у разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та ~law43~ гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

47. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ~law44~.

48. При ~law45~одавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

49. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

50. Однак відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

51. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

52. Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009; наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2017 представник позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, звернувся до пенсійного органу із заявою ОСОБА_2 від 11.05.2017 про поновлення виплати їй пенсії, а відтак позивачем вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте їй відмовлено в такому поновленні.

54. Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України", оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

55. За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії за наявності відповідних підстав має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

56. Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

57. Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2,6,48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

58. Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

59. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

60. Таким чином, положення статтей 122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

61. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

62. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та у постанові Верховного Суду від
14.07.2020 у справі № 160/10737/19.

63. Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

64. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 - скасуванню, а справа в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 по 16.08.2017 - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 - скасувати, а справу №360/2115/19 направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 по
16.08.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко