Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа №260/798/19

адміністративне провадження №К/9901/28175/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя Калинич Я. М.) від 07 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Попко Я. С., суддя: Хобор Р. Б., Кухтей Р. В.) від 24 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради, Ужгородської районної державної адміністрації, Закарпатської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Кабінету Міністрів України про визнання права власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Оноківської сільської ради (далі - Оноківська сільрада), Ужгородської районної державної адміністрації (далі - Ужгородська РДА), Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА), Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), у якому просив:

- постановити судове рішення, яким визнати право власності на земельну ділянку розміром 144 м2 в кооперативі «Ветеран» за учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1988 роках категорії ІІ громадянином ОСОБА_1 , якою він користується з 23 липня 2001 року згідно договору на право тимчасового користування між ним та Оноківською сільрадою;

- зобов`язати Ужгородську РДА провести державну реєстрацію земельної ділянки розміром 144 м2 в кооперативі «Ветеран» за ОСОБА_1 .

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 24 вересня 2019 року, відмовив у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі виник у правовідносинах, пов`язаних із питаннями щодо права власності позивача на земельну ділянку, відтак такий спір не є публічно-правовим, а випливає з цивільних відносин щодо реалізації особою права власності на нерухоме майно і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

31 жовтня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 19 лютого 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ст. 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 591/6396/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права власності на земельну ділянку розміром 144 м2 в кооперативі «Ветеран» та зобов`язання Ужгородську РДА провести державну реєстрацію зазначеного нерухомого майна.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є визнання за особою права власності на земельну ділянку, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. При цьому, вимоги стосовно зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію на це майно є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 820/4291/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом покликане необхідністю захисту його майнових прав, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій вірно відмовили у відкритті провадження у цій справі, зазначивши, що такий спір належить розглядати за правилами ЦПК України.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа