Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №750/7053/17

провадження №К/9901/24316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2017 року (суддя Коверзнев В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.),

І. Суть спору:

1. У липні 2017 року Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Управління ПФУ) звернулося до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ) про скасування постанови старшого державного виконавця Назаренка М.Б. від 27 червня 2017 року ВП №52601964, якою з нього стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в сумі 78,48 грн.

2. Обґрунтовуючи позов Управління ПФУ зазначило, що відповідач документально не підтвердив факту понесення витрат у виконавчому провадженні №52615384. Крім того позивач стверджує, що виконав судове рішення добровільно до відкриття виконавчого провадження, тому державний виконавець взагалі не вчиняв виконавчих дій.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 2 липня 2016 року зобов`язав Управління ПФУ перерахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 30 березня 2016 року № 7-12/26 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 1 квітня 2016 року. На підставі цієї постанови, суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист № 750/5226/16-а, який вона пред`явила відповідачу для примусового виконання.

4. 27 червня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ Назаренко М.Ю. винесла постанову про стягнення з Управління ПФУ як боржника у виконавчому провадженні № 52601964 витрат виконавчого провадження в розмірі 78,48 грн.

5. У цій постанові зазначено, що витрати виконавчого провадження складають 78,48 грн., з них: друк 1 аркуша (папір включено): 0,50 грн. х 8 = 4 грн.; конверти: 2 х 0,34 грн. = 0,68 грн.; направлення рекомендованого листа: 2 х 11,40 грн. = 22, 80 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1 х 51,00 = 51,00 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 21 серпня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін. С

8. Ухвалюючи такі рішення суди попередніх інстанцій керувалися тим, що державний виконавець мав достатні правові підстави для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

9. Зауважили, що мотивувальна частина спірної постанови старшого державного виконавця містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5. Документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження виконавець не зобов`язаний.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, з покликанням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення на ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

11. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що спірну постанову винесено після закінчення виконавчого провадження, судове рішення виконано добровільно, сума витрат виконавчого провадження, яку стягує державний виконавець, документально не підтверджена. Суди попередніх інстанцій не витребували доказів для підтвердження правильності розрахунку витрат виконавчого провадження, що поряд з наведеним свідчить про необґрунтованість їхніх висновків в цій справі.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

14. За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

15. Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

16. Відповідно до частин другої, третьої вказаної статті витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

17. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

18. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

19. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

20. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

21. За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2. пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку <…> плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

22. За змістом розділу ІІ розділу зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах <…>; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта»; <…> 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

23. За пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 51 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Позиція Верховного Суду

24. У справі встановлено, що виконавче провадження № 52601964 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

25. В аспекті спірних правовідносин та їхнього правового регулювання треба зауважити, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, на відміну від виконавчого збору, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.

26. Щодо доводів позивача про сумнівність розрахунку витрат виконавчого провадження, то такі є безпідставними, позаяк у спірній постанові є розрахунок витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5.

27. Правову позицію аналогічного змісту Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 13 червня 2018 року у справі №751/4363/17, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи.

28. В обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

29. Доводи, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, не змінюють правових висновків судів попередніх інстанцій.

30. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

31. Позивач на час звернення з касаційною скаргою був звільнений від сплати судового збору. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова