Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №583/2264/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

м. Київ

справа №583/2264/17

адміністративне провадження №К/9901/1786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя Сидоренко Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі №583/2264/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 9 лютого 2015 року, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 9 лютого 2015 року.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення;

- зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 9 лютого2015 року;

- зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 9 лютого 2015 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2013 року у справі №635/1113/13-а зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області після отримання довідок про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсій провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 і здійснити виплату позивачу суму недоплаченої пенсії з 20.11.2012 року.

В подальшому, постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 червня 2016 року у справі №583/1452/16-а, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок Сумського обласного військового комісаріату від 09.02.2016 року №11/317 та від 09.02.2016 року №11/318 з 09.02.2015 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2015 року.

На виконання вищевказаних судових рішень ГУ ПФУ в Сумській області проведено перерахунок розміру пенсії позивача з 9 лютого 2015 року в межах покладених судом зобов'язань на підставі довідок Сумського обласного військового комісаріату. Однак, при перерахунку пенсії встановлений основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, замість 90% грошового забезпечення, яке він отримував до зазначеного перерахунку, та з урахуванням максимального розміру пенсії визначено пенсію в розмірі 9490,00 грн.

Суди визнали такі дії відповідача протиправними, мотивуючи свої рішення тим, що право на пенсію у громадянина виникає не в момент перерахунку вже призначеної пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. Тому, застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону № 2262-XII в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови суду, суперечить нормам чинного законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФУ в Сумській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову - про відмову в позові. В частині відмовлених позовних вимог просить залишити рішення судів без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки перерахунок здійснювався у 2015 році, застосуванню підлягає та редакція Закону №2262-ХІІ, яка чинна на момент перерахунку та якою було встановлено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення. Крім того, на думку відповідача, суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, у зв'язку з чим просить застосувати наслідки пропуску такого строку, залишивши позов без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вже зазначено вище, оскаржувані дії відповідачем вчинено при перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 червня 2016 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі №583/1452/16-а.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсію за вислугу років позивачу призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення.

Відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ, в редакції, діючій на час призначення позивачу пенсії, було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» N3668-VI від 8 липня 2011 року який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, до ст.13 Закону №2262-XII було внесено зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії, її розміру з 90% грошового забезпечення до 70% і доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів в цій частині.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на час звернення до суду), колегія суддів враховує наступне.

Так, частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судом першої інстанції і доводами касаційної скарги це не спростовано, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у грудні 2016 року, коли фактично було здійснено перерахунок пенсії на виконання рішень судів.

23 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними бездіяльності (дій) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в порядку ч. 9, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій, зокрема, були заявлені вимоги про неналежне виконання рішення суду при здійсненні перерахунку розміру пенсії, а саме зменшення розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.

Проте, у зв'язку з тим, що такі вимоги не підлягали розгляду в порядку ст.267 КАС України, у їх задоволенні було відмовлено постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2017 року у справі 583/1452/16-а, яка в цій частині залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року. Цими ж рішеннями було роз'яснено, що такі вимоги мають бути предметом окремого позову.

Відповідно до частини четвертої ст.6 КАС України, в редакції діючій до 15 грудня 2017 року, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки вперше такі вимоги були заявлені в межах встановлених строків, а даний адміністративний позов подано у серпні 2017 року, тобто через місяць після винесення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року. Ці обставини свідчать про своєчасне вжиття позивачем заходів для відновлення своїх прав в судовому порядку.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №583/2264/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду