Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.07.2021 року у справі №642/34/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2021 року

м. Київ

справа №642/34/17

адміністративне провадження №К/9901/21298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Коваленко Н. В., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 (суддя Пашнєв В. Г. ) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
06.06.2017 (колегія у складі суддів Чалого І. С., Зеленського В. В., П'янової Я. В. )

у справі № 642/34/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.05.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про повернення на доопрацювання документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", оформлене пунктом 17 протоколу № 89 від 21.10.2016;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийняті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, отриманих при виконанні обов'язків військової служби під час при перебування у країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

2. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 позов задоволено частково:

- скасовано п.17 протоколу №89 від 21.10.2016 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, який стосується ОСОБА_1;

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України у неприйняті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, отриманих при виконанні обов'язків військової служби під час при перебування у країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 скасовано в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, отриманих при виконанні обов'язків військової служби під час при перебування у країнах, де велись бойові дії; в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України у неприйняті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства оборони України судового збору в дохід держави у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в поверненні документів ОСОБА_1 на доопрацювання;

- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, з урахуванням висновків суду;

- зобов'язано Міністерство оборони України подати протягом двох місяців з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення по справі № 642/34/17;

- в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю;

- в іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 залишено без змін.

4.03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 відкрито касаційне провадження.

6. У зв'язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1,1965 року народження, проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 18.10.1983 по
04.01.1986, з 11.05.1984 по 20.08.1984, з 01.07.1985 по 31.08.1985 та з
08.09.1985 по 31.10.1985 у військовій частині 2072, яка знаходилася на території Республіки Афганістан та брав участь у бойових діях, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою, довідкою Жовтневого РВК м. Харкова від
06.08.2015.

8. Згідно витягу з протоколу № 26 від 11.01.2011 засідання Центральної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримане позивачем під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови, правої руки та лівої кисті (контузія -1984 року) та наступні захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

9. Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 608604 від 20.04.2011 внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачу з
20.04.2011 вперше встановлена третя група інвалідності на строк до 20.04.2013.

10. При черговому огляді 29.04.2013 з тих же підстав позивачу встановлена друга група інвалідності з 29.04.2013 по 01.05.2015, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 29.04.2013 серія 10ААБ № 204186.

11.27.04.2015 позивачу встановлена друга група інвалідності повторно на строк з
27.04.2015 до 01.05.2018, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від
27.04.2015 серія Ю ААВ № 631737.

12. ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який направив документи для прийняття рішення до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

13. Харківський обласний військовий комісаріат листом від 27.12.2016 № 3061/ВСЗ повідомив позивача про те, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом №89 від 21.10.2016 (п.17) відмовлено у призначенні йому одноразової грошової допомоги.

14. Підставами для відмови слугувало те, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

15. Крім того, зазначено про те, що згідно з ч. 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення заявнику інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

16. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

18. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу та жодного доказу, який би спростовував дані медичної документації тощо.

20. За висновком суду першої інстанції, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язання відповідача вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 є обґрунтованими.

21. Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та приймаючи у тій частині нову постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною у довідці МСЕК, і обов'язок щодо забезпечення його реалізації шляхом прийняття відповідного рішення покладено на Міністерство оборони України.

22. Отже, позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, передбаченої ~law13~, в розмірі, регламентованому законодавством, чинним на момент виникнення в нього такого права, тобто Постановою № 499 в редакції, чинній станом на 20.04.2011, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

23. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Постанови № 975, є помилковим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

24. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування п. 17 протоколу № 89 від 21.10.2016, оскільки відповідач, у встановленому чинним законодавством порядку, не розглянув надані документи та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу або відмови в такому призначенні, що свідчить про протиправність прийнятого рішення.

25. За висновками суду апеляційної інстанції, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", з урахуванням висновків суду у даній справі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

27. Скаржник зазначає про те, що при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

28. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої п.5 цієї статті.

29. Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

30. Отже, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьох місячного строку після звільнення зі служби.

31. Враховуючи те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1985 році, ІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2013 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.

32. Також, скаржник зазначає про те, що позивачем були надані на адресу військового комісаріату не всі документи, а саме, не було надано копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

33. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

35. Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.

36. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

37. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 ( №К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформулював наступний висновок:

" ~law16~ (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ~law17~ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає".

38. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

39. Таким чином, оскільки позивачу вперше інвалідність встановлена більше ніж через 25 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ~law18~ у позивача відсутнє.

40. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

41. Ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

42. Зазначене, також узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18, від 27.03.2020 у справі № 274/165/17.

43. Доводам відповідача щодо недотримання позивачем вимог пункту 11 Порядку №975 в частині неподання заявником копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про необґрунтованість застосування до спірних правовідносин приписів Порядку №975 з огляду на те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто за правилами, встановленими Порядком №499.

44. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

46. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341,345,351,356 України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №642/34/17 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя О. П. Стародуб