Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №810/1702/18

адміністративне провадження №К/9901/66864/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року (судді: Костюк Л.О. (головуючий), Бужак Н.П., Кузьменко В.В.) у справі № 810/1702/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (далі - позивач, ТОВ «ВІТАПОЛІС») звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання незаконним та скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.08.2017 № 5054/10/10-13-11 та зобов`язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2017 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «ВІТАПОЛІС» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих документів від 11.08.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом було незаконно відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.08.2017 № 5054/10/10-13-11. Зобов`язано Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2017 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих документів від 11.08.2017. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подана позивачем до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України та що не було спростовано відповідачем, а також тим, що відповідач позбавлений дискреційних повноважень у питаннях прийняття податкової звітності.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІТАПОЛІС» у повному обсязі.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволено. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІТАПОЛІС» у повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивача було повідомлено про анулювання реєстрації платника ПДВ з 18 листопада 2016 року (рішення оскаржено не було), а тому враховуючи, положення п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України, для позивача липень 2017 року вже не є звітним (податковим) періодом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «ВІТАПОЛІС» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі № 810/1702/18.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ВІТАПОЛІС» (ідентифікаційний код 34439389, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, Територія технікуму, буд. 16) зареєстроване як юридична особа 25 травня 2006 року. Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 30.05.2006 за № 2241.

11 серпня 2017 року ТОВ «ВІТАПОЛІС» подало до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року разом з додатками за № 2, № 3, № 4, № 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абз. 2 п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України у формі листа від 11.08.2017 № 290/17. Вказана декларація була отримана контролюючим органом 11.08.2017 з відміткою «отримано з попередженням про можливість невизнання».

Листом від 11.08.2017 № 5054/10/10-13-11 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на положення п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ «ВІТАПОЛІС», мотивуючи це тим, що останнє не є платником ПДВ.

Судом апеляційної інстанції було встановлено та обґрунтовано, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 11.08.2017 № 5054/10/10-13-11-02 повідомила позивача про те, що подання податкової декларації з ПДВ ТОВ «ВІТАПОЛІС» за липень 2017 року не передбачено чинним податковим законодавством, оскільки на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «ВІТАПОЛІС» не є платником ПДВ з 18 листопада 2016 року, при цьому у вказаному листі не зазначено про прийняття чи не прийняття надісланої позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом при відмові у прийнятті податкової декларації з ПДВ ТОВ «ВІТАПОЛІС» за липень 2017 року та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції всіх аргументів учасників справи, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Конституція України (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Податковий кодекс України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

12.2. Пункт 46.1 статті 46.

Податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

12.3. Пункт 184.5 статті 184.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

12.4. Пункт 184.6 статті 184.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

12.5. Пункт 184.10 статті 184.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Платник податків, який є зареєстрованим платником податку на додану вартість, зобов`язаний подавати до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість у строки та в порядку визначеному Податковим кодексом України.

14. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві, у відзиві на апеляційну скаргу та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав належну оцінку встановленим обставинам справи.

17. Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону на час прийняття рішення) та іншим обставинам, які спростовують доводи позивача, що контролюючим органом всупереч вимогам податкового законодавства, неправомірно та безпідставно було повідомлено ТОВ «ВІТАПОЛІС» листом від 11.08.2017 № 5054/10/10-13-11-02 про те, що для прийняття поданої ним податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року відсутні правові підстави передбачені податковим законодавством.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що ТОВ «ВІТАПОЛІС» було повідомлено контролюючим органом про анулювання реєстрації платника ПДВ з 18 листопада 2016 року і таке рішення оскаржено не було, а також враховуючи, положення пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого для позивача липень 2017 року вже не є звітним (податковим) періодом, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях контролюючого органу порушень норм Податкового кодексу України, а відповідно і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВІТАПОЛІС».

18. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та у відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

19. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 810/1702/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду