Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.02.2020 року у справі №821/305/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №821/305/17

адміністративне провадження №К/9901/40415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (суддя Василяка Д.К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі №821/305/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 №000441405.

Позивач посилається на те, що контролюючим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки, що виразилось у неврученні посадовою особою копії наказу та направлення на проведення перевірки уповноваженій особі позивача, а також у прийнятті податкового повідомлення-рішення до отримання позивачем акту перевірки. Позивач зазначила, що працівниками контролюючого органу після складення акта перевірки не було їй надано можливості ознайомитись з висновками акта.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Херсонській області звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №821/305/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №821/305/17 (876/8430/17) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 призначено розгляд справи у судовому засіданні без повідомлення сторін на 18.02.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує про порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Податковий орган вважає, що відповідачем повністю дотримано норми чинного законодавства при проведенні фактичних перевірок. Відповідач не заперечує, що ним було допущено порушення строків прийняття податкового повідомлення рішення, проте, наголошує. що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що процедурні порушення під час призначення або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматись як безумовне свідчення протиправності податкового повідомлення-рішення. Відповідач звертає увагу, що платник, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку кафе, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Даною перевіркою встановлено незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів в КОРО, які надійшли до каси на загальну суму 1714грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 27.12.2016, який цього ж дня було зареєстровано в органі ДФС та у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

08.02.2017 за наслідками виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №000441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв на виробництво та обіг підакцизних товарів у сумі 8570,00грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що позивач була позбавлена права своєчасного ознайомлення з результатами перевірки, викладеними в акті та надання заперечень щодо встановлених порушень. Крім того, суди зазначили, що контролюючим органом передчасно прийнято податкове повідомлення-рішення, враховуючи дату отримання позивачем акту перевірки.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

В силу вимог пункту 80.5 цієї статті ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що дотримання посадовими особами контролюючого органу наведених вище вимог щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене цією нормою право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд. Невикористання такого права не може жодним чином виправдовувати допущені суб`єктом владних повноважень порушення під час призначення і проведення податкової перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами, посадовими особами контролюючого органу проведено проведено фактичну перевірку кафе, що належить ФОП ОСОБА_1 .

Даною перевіркою встановлено незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів в КОРО, які надійшли до каси на загальну суму 1714грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 27.12.2016, який цього ж дня було зареєстровано в органі ДФС.

Зазначений акт фактичної перевірки направлений позивачу 04.01.2017.

Роздруківкою з сайту «Укрпошти», здійсненою за штрихкодовим ідентифікатором 7302802335166 підтверджується, що акт отримано позивачем 14.02.2017.

При цьому, 08.02.2017 за наслідками виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №000441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Судами констатовано, що акт перевірки не підписано позивачем або його представником. При цьому, суб`єктом владних повноважень не надано до суду доказів щодо відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки) перевірки та складання посадовими особами акта, що засвідчує факт такої відмови.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач була позбавлена права своєчасного ознайомлення з результатами перевірки, викладеними в акті та надання заперечень щодо встановлених порушень. Відтак, відповідачем прийнято передчасно спірне податкове повідомлення-рішення, до вручення акту перевірки позивачу.

У касаційній та апеляційній скаргах податковий орган, як на підставу для скасування судового рішення, посилався апелянта на правову позицію Вищого адміністративного суду України, згідно якої, у підприємства є право під час планової виїзної перевірки не допустити контролюючий орган до проведення такої перевірки.

Разом з тим, апеляційний суд вказав, що у постанові суду касаційної інстанції обставинами справи є планова виїзна перевірка та відповідно і право підприємства не допустити контролюючий орган до проведення такої перевірки. При цьому, у даній справі контролюючим органом було проведено фактичну перевірку позивача без дотримання вимог податкового законодавства, дотримання яких є обов`язковою передумовою реалізації права на проведення перевірки за результатами якої можна прийняти відповідні рішення. У даному випадку допущені контролюючим органом процесуальні порушення, які не заперечуються відповідачем, при притягненні до фінансової відповідальності позивача вплинули на права та обов`язки останнього.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 2 КАС передбачають критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як зауважено судами попередніх інстанцій, правова оцінка дій контролюючого органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт порушення права позивача надати заперечення на акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду