Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2025 року

Київ

справа №640/21335/18

адміністративне провадження №К/990/29963/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/21335/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТСТИЛЬ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (головуючий суддя Кузьменко В. В., судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М.),

ВСТАНОВИВ:

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 15 квітня 2025 року, прийнятим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року № 0300131212 (а.с.96-98).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник) 15 квітня 2025 року о 18:44, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.100).

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 640/21335/18 (далі - Електронна справа).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 08 травня 2025 року подало апеляційну скаргу, за змістом якої, серед іншого, просило відстрочити сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.1-6).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 травня 2025 року відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 2643 грн (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.8-10).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 09 травня 2025 року о 14:39, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.11).

19 травня 2025 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків строком на десять днів. Такі вимоги заявник мотивував тим, що станом на 13 травня 2025 року залишок коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 0 грн, що не дозволяє здійснити сплату судового збору. Поряд з цим ГУ ДПС було направлено службовий лист щодо сплати судового збору до управління інфраструктури та бухгалтерського обліку, виконання якого потребує певного часу. Копія виписки по рахунку станом на 13 травня 2025 року була долучена до вказаного клопотання (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.12-16).

Ухвалою від 21 травня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків відмовив. Апеляційну скаргу повернув апелянту (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.17-19).

Ухвала суду вмотивована тим, що жодних доказів на підтвердження факту вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ГУ ДПС не надало. Суд виснував, що відповідачу було надано достатньо часу для усунення відповідних недоліків.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 21 травня 2025 року о 17:29 (відомості Електронної справи).

02 червня 2025 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року. За змістом апеляційної скарги скаржник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження та відстрочити сплату судового збору. Зазначав, що первинна апеляційна скарги була подана із дотриманням строків, встановлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Повторно ж апеляційна скарга подається у найкоротші строки. Стосовно сплати судового збору ГУ ДПС зауважило, що ним було вжито усіх заходів з метою його сплати, проте, це потребує певного часу. До скарги долучено виписку з рахунка за 29 травня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.1-18).

Ухвалою від 04 червня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору. Залишив апеляційну скаргу без руху та надав апелянту строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.20-24).

Ухвала суду вмотивована тим, що лише у випадку оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог КАС України, дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє право на апеляційне оскарження може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Водночас, відсутність коштів на сплату судового збору не є підставою для поновлення цього строку. Суд також зазначив, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати. При цьому доводи заявника про неспроможність сплатити судовий збір не підтверджені належними та допустимими доказами.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 05 червня 2025 року о 20:40, про що складена довідка про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.25).

10 червня 2025 року ГУ ДПС подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучило платіжну інструкцію № 2143 від 05 червня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 2643 грн. За змістом заяви ГУ ДПС також просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зазначивши, що апеляційну скаргу повторно було подано без зволікань, у найкоротші строки, що свідчить про намір добросовісно скористатися правом на апеляційне оскарження судового рішення (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.26-31).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.32-34).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування на сплату судового збору чи його несвоєчасна сплата не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити перерозподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Натомість, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Відповідач, який діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень не може і не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склалися у нього на поточний день.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що первісне звернення до суду з апеляційною скаргою здійснене із дотриманням строку на апеляційне оскарження, а повторне подання відповідачем апеляційної скарги відбулось у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. В подальшому, на виконання вимог ухвали про залишення вдруге поданої апеляційної скарги без руху скаржник сплатив судовий збір. Просить врахувати, що в апеляційних скаргах звертав увагу суду на те, що ГУ ДПС вживаються заходи з метою сплати судового збору. При цьому скаржник не має можливості вільно розпоряджатися затвердженим кошторисом. Зауважує, що звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулося з дотриманням присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 червня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Наголошує, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Суд касаційної інстанції зазначає, що касаційний перегляд справи № 640/21335/18 здійснюється на підставі Електронної справи, сформованої судом апеляційної інстанції, та матеріалів справи, які 21 серпня 2025 року надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 08 травня 2025 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.

Повернення цієї апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 21 травня 2025 року вимог ухвали суду від 09 травня 2025 року в частині сплати судового збору. Водночас з матеріалів адміністративної справи слідує, що після отримання ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів із долученням виписки з рахунка за 13 травня 2025 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання. Водночас із змісту ухвали від 21 травня 2025 року можна зробити висновок, що питання щодо наявності / відсутності підстав для продовження ГУ ДПС строку на усунення недоліків апеляційної скарги у взаємозв`язку із долученим скаржником доказом (випискою з рахунку) судом апеляційної інстанції фактично не вирішувалось. Загальна вказівка на те, що скаржнику було надано достатній час для сплати судового збору і ненадання останнім доказів, спрямованих на забезпечення сплати судового збору, не може розцінюватись колегією суддів як належний розгляд процесуального питання, порушеного перед судом заявником.

Звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулося вже 02 червня 2025 року, тобто, через десять днів після отримання копії ухвали суду від 21 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Отже, за наявності таких доводів першочерговому встановленню підлягають обставини того, коли апелянт отримав копію ухвали апеляційного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги, скільки часу минуло до моменту повторного звернення до суду, як апелянт діяв протягом зазначеного часу.

Стосовно сплати судового збору в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення його сплати. Така вимога вмотивована тим, що апелянтом вжито необхідні заходи з метою сплати судового збору (направлено відповідного листа), проте, оскільки ГУ ДПС не є розпорядником коштів, для здійснення відповідної оплати необхідний додатковий час. До повторно поданої апеляційної скарги апелянт долучив також виписку з рахунка за 29 травня 2025 року, яка підтверджує відсутність необхідних коштів на сплату судового збору.

Вирішуючи подане клопотання, апеляційний суд повторно обмежився лише загальною вказівкою на ненадання ГУ ДПС належних доказів скрутного фінансового становища та на те, що обмежене фінансування суб`єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Водночас, ні оцінки долученій до апеляційної скарги виписці з рахунку, ні оцінки повідомленим апелянтом обставинам подання документів з метою сплати судового збору та очікування відповідної платіжної інструкції ухвала апеляційного суду від 04 червня 2025 року не містила.

Водночас, у строк, встановлений судом апеляційної інстанції для усунення недоліків апеляційної скарги, ГУ ДПС подало до апеляційного суду платіжну інструкцію від 05 червня 2025 року № 2143 про сплату судового збору у розмірі 2643 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У вказаному клопотанні скаржник звертав увагу апеляційного суду, що він вчасно та без будь-яких зволікань вчиняв відповідні процесуальні дії з метою реалізації права на апеляційне оскарження.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, суд касаційної інстанції не може залишити поза увагою добросовісну поведінку скаржника, яка виявилась у поданні апеляційної скарги вперше у встановлені статтею 295 КАС України строки, невідкладному поданні такої скарги повторно, своєчасному реагуванні на вимоги ухвал суду апеляційної інстанції про залишення означених апеляційних скарг без руху, а також сплаті судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги).

Водночас, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права під час розгляду клопотань відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційних скарг, не оцінивши усі доводи, наведені ГУ ДПС, і надані на їх підтвердження докази. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору, не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Посилання апеляційного суду на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 812/578/18, колегія суддів не може визнати доречними, оскільки судове рішення у вказаній справі ухвалене у неподібних до цієї справи правовідносинах. Так, у наведеній судом справі № 812/578/18 звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулося із спливом більш ніж через півроку з дня винесення ухвали про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала. На відміну від означеної справи, у справі, що розглядається (№ 640/21335/18), таке звернення відбулося через десять днів після отримання ухвали суду про повернення апеляційної скарги, що має суттєвий вплив на вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Аналогічно не є релевантними до обставин, що мали місце у цій справі, і висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, оскільки у наведеній позивачем справі скаржник так і не усунув недолік повторно поданої апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко