Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 320/26424/23

адміністративне провадження № К/990/45891/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАНВ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАНВ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (складене у складі головуючого судді Щавінського В. Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Сорочка Є. О.) у справі №320/26424/23

УСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКАНВ» (далі - ТОВ «НІКАНВ», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, податковий орган) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 №0031810/0706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 №0031811/0706.

2. Обґрунтовуючи позов ТОВ «НІКАНВ» зазначало, що відповідачем в порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.10.2022 № 4788/Ж6/26-15-07-06-01-20 не був направлений на податкову адресу позивача, що позбавило останнього можливості надати свої заперечення. Позивач зауважує, що у нього були наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність декларування показників зазначених у декларації. Також акцентував увагу, що ним всі первинні документи були надані разом зі скаргою, яка подана до ДПС України.

ІІ. Рішення судів першої, апеляційної інстанцій.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

3.1. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не вчиняв будь-яких дій, які передбачені нормами ПК України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки ні під час розгляду заперечень.

3.2. Суди зазначили, що загальний підхід Верховного Суду щодо правозастосування статті 44 та ст. 85 ПК України в спорах між платниками податків та контролюючими органами, що виникають за результатами проведення податкових перевірок (оскарження податкових повідомлень-рішень) за умови ненадання під час перевірки документів, свідчить про те, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 10 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків. У платника податків існує обов`язок надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Пункт 44.6 ст. 44 ПК України є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивач, не погодившись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.1. Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі позивач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, позивач посилається на порушення норм процесуального права.

4.2. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами проігноровано та не застосовано до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду в аналогічних, на думку позивача, спорах, яка містить такі висновки:

- право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів;

- з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку;

- процедурні порушення щодо підстав призначення та проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для визнання її результатів незаконними та скасування прийнятих за результатами її проведення рішень без перевірки обставин стосовно суті порушень податкового законодавства;

- судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

4.3. ТОВ «НІКАНВ» наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав жодної належної оцінки доводам та аргументам апеляційної скарги про те, що:

- усупереч п.п.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, не зважаючи на заяву позивача у скарзі на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не була призначена документальна позапланова перевірка позивача з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022 року;

- наказ про проведення перевірки, як указує сам відповідач, було отримано позивачем 05.10.2022, тобто не до початку проведення податковим органом перевірки, а вже під час здійснення такої перевірки (проведення перевірки ТОВ «НІКАНВ» 05.10.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів);

- перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення не виїзної, а невиїзної перевірки;

- наказ про проведення перевірки та запит про надання документів не було отримано представником позивача, уповноваженим на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків у розумінні ч. 1 ст. 19 ПК України;

- відсутні підстави для застосування штрафу в розмірі 25%, визначеного п.123.1 ст.123 ПК України за умисні діяння та штрафу в розмірі 50%, передбаченого п.123.3 ст.123 ПК України за порушення, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів (немає ані складу правопорушення, ані його суб`єктивної сторони у формі умислу, ані повторності).

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість наведених доводів, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

6. 21 липня 2025 року справа №320/26424/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. ТОВ «НІКАНВ» є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та перебуває на обліку ГУ ДПС.

8. ГУ ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка «НІКАНВ» (код 42753728) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за липень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2022 №9163340660.

9. Перевіркою установлено порушення вимог, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та положення п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 25 210 грн., у т. ч. липень 2022 року на суму 24 210 гривень, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 1 592 777 грн., у т. ч. за липень 2022 року на суму 1 592 777 грн.

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 85.2, п.85.4 ст.85 ПК України, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

10. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.10.2022 № 30903/Ж5/26-15-07-06-01-19/42753728.

11. На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2022 № 0031811/0706, № 0031810/0706.

12. Уважаючи висновки та податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

V. Оцінка Верховного Суду

13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

14. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

15. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 ПК України.

16. Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

17. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44).

18. Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

19. Відповідно до положень пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

20. З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

21. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

22. Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

23. Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

24. Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

25. Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

26. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

27. Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

28. Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

29. Отже, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

30. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/4504/23, від 31 липня 2024 року у справі № 380/5630/23, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №802/880/18-а, від 06 вересня 2022 року у справі №640/772/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 640/637/19, від 07 лютого 2023 року у справі №640/9880/19, від 03 жовтня 2023 року у справі №420/534/20.

31. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виснували, що перевіркою не підтверджено формування рядка 16 декларації (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду), враховуючи ненадання ТОВ «НІКАНВ» первинних документів, на підставі яких формувалися дані податкового обліку. Ненадання первинних документів засвідчено актом від 07.10.2022 № 4788/Ж6/26-15-07-06-01-20 про ненадання пояснень та їх документального підтвердження.

32. Так, за змістом підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

34. Згідно з абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

35. Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

37. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

38. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

39. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

40. Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

41. За змістом пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

42. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

43. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

44. Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

45. У спірних правовідносинах у структурі податкового кредиту, задекларованого позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року мали вплив такі показники: від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 16 Декларації) - 1 616 987 грн.

46. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем було вручено запит № 1 від 05.10.2022, який отриманий представником ТОВ «НІКАНВ» 05.10.2022 з проханням надати до перевірки наступні документи: договори, згідно яких були придбано та реалізовано товари, роботи/послуги; рахунки-фактури; видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, ВМД, тощо; платіжні доручення, що підтверджують факт оплати товарів (робіт/послуг); оборотно-сальдові відомості по рахунках (картках): 10, 20, 22, 28, 311, 361, 362, 37, 631, 632, 68, 79; сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості; товарно-транспортні накладні; договори укладені з перевізниками; журнал реєстрації доручень на отримання ТМЦ; наявність офісних та складських приміщень, що використовувалися суб`єктом господарювання для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності з документальним підтвердженням в разі оренди.

47. Позивач наголошує, що процедурні порушення щодо підстав призначення та проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для визнання її результатів незаконними та скасування прийнятих за результатами її проведення рішень без перевірки обставин стосовно суті порушень податкового законодавства.

48. Обґрунтовуючи дотримання податковим органом процедури організації та проведення перевірочного заходу відповідач зазначає, що відповідно до п. 81 ПК України направлення та копія наказу про призначення такої перевірки вручаються платнику податків безпосередньо перед початком перевірки, тобто, в перший день початку перевірки під час виїзду працівників контролюючого органу за податковою адресою СГД, направлення та наказ вручаються платнику особисто (або не вручаються, якщо платник відмовляється від отримання).

49. У цьому випадку копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2022 № 4163-п вручено 05.10.2022 адвокату ТОВ «НІКАНВ» Нестеришину Тарасу. З направленнями на право проведення перевірки від 04.10.2022 № 11751/26-15-07-06-01-17 та № 11747/26-15-07-06-01-17 ознайомлено під підпис 05.10.2022 адвоката ТОВ «НІКАНВ» Нестеришина Тараса.

50. Позивач наголошує, що процедурні порушення щодо підстав призначення та проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для визнання її результатів незаконними та скасування прийнятих за результатами її проведення рішень без перевірки обставин стосовно суті порушень податкового законодавства.

51. Платник податків в касаційній скарзі (як і в апеляційній) звертає увагу, що адвокат Тарас Нестеришин, який надавав правову допомогу ТОВ «НІКАНВ», у розумінні ст. 19 ПК України не є уповноваженим представником ТОВ «НІКАНВ» на представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків. Також, ТОВ «НІКАНВ» не видавалася довіреність на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків на адвоката Тараса Нестеришина.

52. Відповідно до абзацу 5 ст. 81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

53. Згідно з п. п. 19.2, 19.3 ПК України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

54. Верховним Судом зі змісту вступної частини акту перевірки від 18.10.2022 встановлено, що копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2022 № 4163-п вручено 05.10.2022 адвокату ТОВ «НІКАНВ» Нестеришину Тарасу, з направленнями на право проведення перевірки від 04.10.2022 № 11751/26-15-07-06-01-17 та № 11747/26-15-07-06-01-17 ознайомлено під підпис 05.10.2022 адвоката ТОВ «НІКАНВ» Нестеришина Тараса.

55. Проте, матеріали справи не містять доказів, на які посилаються сторони щодо організації та проведення перевірочного заходу (запит, направлення, наказ з відмітками про вручення відповідній особі, доказів про наявність повноважень представляти інтереси платника податків).

56. Колегія суддів Верховного Суду з огляду на вищезазначене правове регулювання вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір дійшли передчасного висновку про відмову у задоволення позовних вимог з підстав ненадання первинних документів, на підставі яких формувалися дані податкового обліку, перевіркою не підтверджено формування рядка 16 декларації, з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

57. Також Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2022 №0031810/0706 збільшено грошове зобов`язання за податковими зобов`язаннями в сумі 24 210 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 12 105 грн. (50 %.)

58. У цьому випадку позивач наголошує, що відсутні підстави для застосування штрафу в розмірі 25%, визначеного п. 123.1 ст. 123 ПК України, за умисні діяння, та штрафу в розмірі 50%, передбаченого п. 123.3 ст. 123 ПК України за порушення, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, оскільки за фактичних обставин справи відсутній складу правопорушення, його суб`єктивної сторони у формі умислу, а також повторності.

59. У свою чергу відповідач уважає правильним застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, оскільки на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган, за останні 1095 днів, вже вдруге самостійного здійснює коригування. Попереднє порушення знайшло своє відображення в акті перевірки від 12.03.2021 № 20090/Ж5/26-15-07-06-02-10.

60. У спірному податковому повідомленні-рішенні податковий орган, як на підставу збільшення грошових зобов`язань посилається, у тому числі, на п. 123.2 ст. 123 ПК України.

61. У розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій відповідач посилається на п.123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України.

62. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення податкових повідомлень-рішень) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

63. Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення податкових повідомлень-рішень) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

64. Верховний Суд уважає, що у межах спірних правовідносин необхідно дослідити докази та встановити наявність підстав для застосування штрафних санкцій у контексті наведених статей ПК України, в тому числі допущення платником податків умисних діянь, що залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.

65. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

66. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди фактично не надали належної оцінки спірним правовідносинам, фактичним обставинам справи (ненадання платником документів) у контексті вимог п.123.1, п.123.2 ПК України та не дотримались принципів процесуального закону.

67. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

68. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

69. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

70. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

71. Указані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

72. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане вище та встановити обставини пов`язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів.

73. Згідно з статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

74. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

75. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

VI. Судові витрати

76. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

77. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАНВ» - задовольнити частково.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №320/26424/23 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх