Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2025 року

Київ

справа №140/1746/25

адміністративне провадження №К/990/32485/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 140/1746/25 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» про надання дозволу на погашення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (головуючий суддя Кузьмич С. М., судді: Курилець А. Р., Мікула О. І.),-

ВСТАНОВИВ:

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 01 травня 2025 року, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 18 224 541,66 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» відмовив (а. с. 94-96).

Копія вказаного судового рішення була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 02 травня 2025 року о 17:49, про що складено довідку про доставку електронного листа (а. с. 98).

Не погодившись із таким рішенням, 18 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, до якої долучило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказане клопотання вмотивоване тим, що представником позивача у цій справі є Головата І. В., проте, у період з 28 травня 2025 року по 13 червня 2025 року остання перебувала на лікарняному. На підтвердження цих доводів до клопотання було долучено копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 033 Г/А10-13 від 13 червня 2025 року (а.с.107-117, 119-120).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в клопотанні ГУ ДПС. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення (а.с.121-122).

Суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні підстави вважати, що апеляційна скарга не могла бути подана у визначений строк іншими працівниками юридичного відділу ГУ ДПС, які перелічені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що до матеріалів апеляційної скарги також додана довіреність на ім`я Стельмащук Ю. Г., яка також наділена повноваженнями для представлення інтересів податкового органу.

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 23 червня 2025 року о 17:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.123).

26 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно з наказом Державної податкової служби України від 20 січня 2025 року № 138-о на Стельмащук Ю. Г. з 20 січня 2025 року покладено виконання обов`язків заступника начальника ГУ ДПС, тому вона не могла здійснювати представництво у цій справі. При цьому згідно з резолюцією керівника відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості Управління по роботі з податковим боргом ведення справи № 140/1746/25 було покладено саме на Головату І. В., яка з 28 травня 2025 року по 13 червня 2025 року перебувала на лікарняному. Заявник просив врахувати, що на інших працівників було покладено виконання інших обов`язків та ведення представництва у судах з інших категорій справ. Так, Гаврилова Н. В. здійснює представництво у справах про банкрутство у господарських судах, Сахарчук А. А. - у справах, пов`язаних з визнанням нечинними та скасування вимог із сплати єдиного соціального внеску. Дячук В.М., який є керівником відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості Управління по роботі з податковим боргом, у період з 12 травня 2025 року по 26 травня 2025 року та з 27 травня 2025 року по 28 травня 2025 року перебував у відпустці. Крім того, Мельничук М. В. є працівником іншого управління, а саме Управління правового забезпечення, тоді як представництво у цій справі здійснює Управління по роботі з податковим боргом. До вказаного клопотання долучені копії наказів про надання відпустки Дячуку М. В. та про покладення обов`язків на Мельничука М. В. (а.с.124-126).

Ухвалою від 07 липня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні ГУ ДПС. Відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (а.с.127-129).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

За змістом касаційної скарги скаржник наводить обставини розподілу обов`язків на відповідних працівників ГУ ДПС, про які йшлося в клопотанні від 26 червня 2025 року, та зазначає, що означені обставини не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Ухвалою від 05 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ГУ ДПС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Державне підприємство «Шахта № 1 «Нововолинська» не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції зазначає, що ухвалою від 05 серпня 2025 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року з огляду на те, що останнє не переглядалося в апеляційному порядку. Враховуючи викладене, вимоги і доводи касаційної скарги ГУ ДПС в частині скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не підлягають розгляду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, реалізація даного права кореспондує із обов`язком апелянта дотриматись вимог процесуального законодавства, зокрема, в частині форми і змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 640/16820/21 Верховний Суд за результатами аналізу статті 295 КАС України дійшов наступних висновків. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.

Колегія суддів у цій справі в повній мірі погоджується із такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них.

У цій справі не є спірним, що суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення позивачу і ГУ ДПС було обізнане про його прийняття.

Так, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції було надіслано в Електронний кабінет ГУ ДПС 02 травня 2025 року о 17:49. Відповідно, з урахуванням правил абзацу сьомого частини шостої статті 251 КАС України, копія рішення Волинського окружного адміністративного суду вважається врученою ГУ ДПС 05 травня 2025 року. Відтак, передбачений пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України строк на подання апеляційної скарги, за умови дотримання якого позивач мав би право на його поновлення, сплинув 04 червня 2025 року. Натомість, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою лише 18 червня 2025 року, тобто із пропуском чотирнадцяти днів.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС посилалось виключно на обставини покладення обов`язків із представництва у судах цієї справи на Головату І. В. , яка у період з 28 травня 2025 року по 13 червня 2025 року перебувала на лікарняному, а також неможливості виконання цих обов`язків іншими працівниками ГУ ДПС.

Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є суто недоліком внутрішньої організації роботи ГУ ДПС, в тому числі і начальника або виконуючого обов`язки начальника ГУ ДПС.

Так, відповідно до підпунктів 1, 2, 17 пункту 11 Положення про Головне управління ДПС у Волинській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 (з наступними змінами), начальник ГУ ДПС: очолює ГУ ДПС, здійснює загальне керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; у межах компетенції організовує та забезпечує виконання в ГУ ДПС Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну та інших міністерств з питань, що належать до компетенції ДПС, наказів ДПС та ГУ ДПС, доручень Голови ДПС, судових рішень; дає у межах повноважень доручення, обов`язкові для виконання державними службовцями та працівниками ГУ ДПС.

Крім того, відповідно до підпункту 11 пункту 5 вказаного Положення ГУ ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник не наводить інших аргументів на обґрунтування того, які саме поважні причини перешкодили йому скласти та подати суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу у встановлений статтею 295 КАС України строк. Касаційна скарга не містить й інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева М.М. Яковенко