Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2019 року у справі №810/2816/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №810/2816/18

адміністративне провадження №К/9901/14319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (судді: Вівдиченко Т. Р. (головуючий), Ганечко О. М., Кузьмишина О. М. )

у справі № 810/2816/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2018 року № 58.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31 серпня 2018 року адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2018 року № 58 ГУ ДФС у Київській області; стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. У задоволенні заяви на інші суми відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2019 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року про розподіл судових витрат залишив без змін.

28 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 400 грн щодо розгляду судом апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року.

Розглянувши заяву позивача, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2019 року задовольнив її частково: стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат, ГУ ДФС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Зокрема, відповідач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, стягнута судом апеляційної інстанції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області, не є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для позивача.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частиною 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин 7 , 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Кириченком Романом Юрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 квітня 2015 року № 005594) на підставі договору від 18 березня 2019 року б/н, відповідно до якого адвокатом надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта (за домовленістю) в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 25 березня 2019 року до договору про надання правової допомоги загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 7 годин, загальна вартість наданих послуг - 22 400 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується прибутковим касовим ордером від 25 березня 2019 року № 1-25-03/19 на суму 22 400 грн.

Задовольняючи частково заяву позивача про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначив, що 4 000 грн є справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновок є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

Так, визначена судом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на ухвалу суду першої інстанції про розподіл судових витрат, у розмірі 4 000 грн не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції не перевірено фактичне виконання адвокатом усіх послуг, перелік яких наведений в акті приймання-передачі наданих послуг, та обґрунтованість тривалості часу, вказаного в акті, необхідного адвокату на надання таких послуг. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що направлення до суду засобами поштового зв'язку заяви про стягнення судових витрат від 25 березня 2019 року здійснено з міста Конотоп, з адреси, вказаної позивачем для листування, що підтверджується відміткою поштового штампу на конверті. Водночас відповідно до реквізитів сторін, зазначених у договорі про надання правової допомоги та акті приймання-передачі послуг, адреса адвоката Кириченко Р. Ю.: м.

Київ, вул. Перспективна, 3. Тобто направлення заяви здійснено з міста Конотоп без участі адвоката, що судом не враховано.

Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не звернув увагу на те, що заявлена позивачем до стягнення сума, пов'язана з наданням правової допомоги адвоката щодо розгляду апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року про розподіл судових витрат. У зв'язку з цим судом не з'ясовано належним чином необхідність надання адвокатом послуг, перелік яких наведений в акті приймання-передачі наданих послуг, враховуючи те, що жодних процесуальних документів у межах цього апеляційного провадження адвокат позивача не складав та участі у судовому засіданні не брав.

Суд касаційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова