Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.06.2019 року у справі №804/2489/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №804/2489/17

адміністративне провадження №К/9901/1649/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/2489/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_1 від 3 квітня 2017 року за № 118 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (М-0108067) з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у спеціальному званні капітан поліції, та стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 4 квітня 2017 року і по дату фактичного поновлення на посаді.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає необґрунтованим та невмотивованим застосування до нього відповідачем крайнього заходу відповідальності у вигляді звільнення зі служби за порушення трудової дисципліни, оскільки відповідачем не було враховано, що спірні дії ним було вчинено у зв`язку з хворобливим станом здоров`я.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач з 7 листопада 2015 року відповідно до Наказу № 1 о/с від 07.11.2015 року призначений оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з присвоєнням спеціального звання капітан поліції. Цього ж дня Позивачем прийнято Присягу працівника Національної поліції України, затвердженої Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ.

4. Наказом ГУНП від 09.12.2016 року № 352 о/с відповідно до п. 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивач був переміщений (у зв`язку з проведенням реорганізації) оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції.

5. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 3 квітня 2017 року за № 118 о/с до позивача відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з 4 квітня 2017 року.

6. Підставою для винесення відповідачем вищезгаданих Наказів від 27.03.2017 року № 1205 та від 03.04.2017 року № 118 о/с - слугував Висновок «Про результати службового розслідування за інформацією щодо можливого перебування у добовому наряді 05.03.2017 року оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП ДВП капітана поліції ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, безпідставного залишення останнім несення служби та використання не за призначенням вогнегасника у приміщенні Чечелівського ВП ДВП, яким було запропоновано накласти на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, а саме: за недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівників поліції, п. 4.23 Інструкції № 181, п.6.14 Інструкції № 940, абзаців 1, 2 п. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у неотриманні табельної вогнепальної зброї та спеціальних засобів при заступанні у добове чергування, самовільному залишенні місця постійного перебування без дозволу чергового та відповідального по відділенню поліції, недотриманні принципів діяльності поліцейського, непрофесійного виконання своїх службових обов`язків та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

7. Службове розслідування відносно позивача було розпочато за наказом ГУНП № 875 від 06 березня 2017 року, виданим у зв`язку з надходженням рапорту начальника УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області щодо можливого перебування у добовому наряді 05.03.2017 року в стані алкогольного сп`яніння оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП ДВП капітана поліції ОСОБА_1, використання останнім у приміщенні Чечелівського ВП ДВП не за призначенням вогнегасника та про безпідставне залишення ним несення служби.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

8.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи характер порушення, обставини, за яких воно було вчинене, суд приходить до висновку про правомірність Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 3 квітня 2017 року за № 118 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , а дисциплінарне стягнення є співрозмірним із тяжкістю вчиненого позивачем проступку та не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати спірний наказ незаконним.

9. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою задоволено позов.

9.1. Визнано протиправним Наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27 березня 2017 року № 1205 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ,та скасовано п. 1 резолютивної частини Наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27 березня 2017 року № 1205, що стосується дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП капітана поліції ОСОБА_1.

9.2. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 3 квітня 2017 року за № 118 о/с «Про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (М-0108067) з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області».

9.3. Поновлено ОСОБА_1 (М-0108067) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у спеціальному званні капітан поліції негайно.

9.4. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах не дотримався принципу всебічного дослідження обставин стосовно предмета службового розслідування, та не врахував усіх складових обставин подій 05.03.2017 року за участю позивача, внаслідок чого безпідставно застосував крайню міру дисциплінарного впливу за наявності можливості застосувати інший вид дисциплінарної відповідальності з урахуванням тривалого стажу роботи позивача в правоохоронних органах, та його заохочень, а також беззаперечно встановленого Висновком службового розслідування факту відсутності у позивача станом на березень 2017 року діючих дисциплінарних стягнень.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10.1. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, вчиненні позивачем дії свідчать про недотримання ним норм Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, присяги працівника поліції, тобто є порушенням службової дисципліни, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статей 3 та 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначення виду дисциплінарного стягнення, яке необхідно накласти на особу рядового і начальницького складу, є переважним правом безпосереднього начальника.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013 року, №230 (далі - Інструкція), Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006, № 3460-IV.

13. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

14. Статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

15. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

16. Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

17. Згідно зі статтею 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

18. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

19. Згідно ст. 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

20. Статтею 12 цього Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

21. Згідно ст. 14 Закону, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

22. Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

VI. Позиція Верховного Суду

23. У цій справі встановлено, що 05.03.2017 року позивач перебував у складі добового наряду (слідчо-оперативної групи № 3). Позивач, прибувши близько 08:15 год. 05.03.2017 року до Чечелівського ВП ДВП, табельну вогнепальну зброю, у порушення вимог 4.23 Інструкції з організації чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 року № 181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2009 року за № 786/16802 (далі-Інструкція 2009), не отримав. У подальшому він самовільно залишив місце постійного перебування без дозволу інспектора чергового ВП Чечелівського ВП ДВП та відповідального від керівництва відділення поліції.

24. Таким чином, Верховний Суд констатує, що позивач порушив п. 6.14 Інструкції з організації реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 № 940, яким встановлено, що члени СОГ (основної та додаткових) можуть відлучатися з місць постійного перебування лише з дозволу чергового: для вживання їжі (у межах адмінбудинку ОВС), на місця вчинення кримінальних правопорушень, до кімнати розгляду обставин з доставленими особами тощо. Членам СОГ забороняється відлучатися з місця постійного перебування для виконання службових завдань, не пов`язаних з діяльністю СОГ.

25. Судом першої інстанції було встановлено, що позивач ознайомлений з вказаними нормативними актами, про це він повідомив суд у судовому засіданні.

26. Також, за твердженням відповідача 05.03.2017 року позивач, перебуваючи у добовому наряді, знаходився у стані алкогольного сп`яніння та у приміщенні Чечелівського ВП ДВП не за призначенням використав вогнегасник, безпідставно залишив несення служби, що зазначено у Висновку про результати службового розслідування, та підтверджується поясненнями свідків.

27. Заперечуючи вказані обставини, позивач вказав на те, що він змушений був залишити місце несення служби внаслідок хвороби (гостре респіраторне захворювання), про що була надана довідка № 43/4 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 05 березня 2017 року.

28. При цьому, судом першої інстанції було встановлено з пояснень лікаря «КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 85», що позивач прибув до лікарні 05 березня 2017 року у період з 16-00 до 16-30 годин, тобто, через понад три години з моменту залишення місця несення служби, однак, пояснень щодо свого місця перебування у вказаний період не надав.

29. Позивачем не заперечується факт того, що він самовільно покинув місце несення служби та не отримав табельну зброю, заступаючи на чергування, однак, він вважає звільнення зі служби крайнім заходом дисциплінарного впливу, який в даному випадку не є пропорційним до вчиненого ним порушення та його наслідками.

30. З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.

31. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

32. Адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

33. З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: самовільне залишення місця несення служби та неотримання табельної зброї при заступанні у добове чергування, що призвело до порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

34. Верховний Суд вважає, що залишення місця несення служби внаслідок поганого самопочуття не спростовує факт порушення позивачем Інструкції щодо обов`язкового отримання дозволу чергового, а так само факт порушення ним службової дисципліни. Крім цього, факт безпідставного неотримання позивачем табельної зброї, за наявності у нього такого обов`язку, взагалі останнім не аргументовано.

35. Суд ставиться критично до вказаних пояснень позивача, оскільки самовільне залишення місця несення служби позивачем спричинило ризики створення ситуації, що призводить до погіршення оперативної обстановки в установі, а погане самопочуття не надає йому право порушувати службову дисципліну, оскільки Інструкцією з організації реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 № 940, встановлено підстави, за наявності яких член СОГ може відлучитися з місця постійного перебування.

36. Зазначені обставини в повній мірі підтверджені висновками службового розслідування та свідчать про вчинення позивачем діянь, які суперечать змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки вказують про недотримання останнім норм чинного законодавства та нехтування відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

37. Верховний Суд дійшов висновку про вчинення позивачем проступку - діяння, що є несумісним з його посадою, оскільки він направлений проти інтересів служби, суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

38. Вказані обставини позивачем не спростовано.

39. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що відповідачем було правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та прийнято спірні накази, звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулось на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а застосований до нього вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненим останнім діянням, його застосування відбулось з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовані спірні рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень у даних правовідносинах.

40. Отже, підстави для їх скасування відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

41. Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повно встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, але допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

42. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 352 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352 , 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова