Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №240/11052/20

адміністративне провадження № К/990/35561/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №240/11052/20

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (суддя-доповідач - Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Смілянець Е.С.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі також - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою начальника штабу Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області з 29 травня 2015 року по 29 вересня 2015 року (момент звільнення з органів внутрішніх справ), премії та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу 2950 грн; середнього заробітку за період з 29 травня 2015 року по дату проведення розрахунку; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою;

- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу за посадою начальника штабу Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області з 29 травня 2015 року по 29 вересня 2015 року (момент звільнення з органів внутрішніх справ), премії та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу 2950 грн, та виплатити різницю недоотриманої суми;

- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за період з 29 травня 2015 року по дату проведення розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів України про працю;

- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати»;

- виплатити ОСОБА_1 15000 грн моральної шкоди.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з ним повного розрахунку при звільненні. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 4447,47 гривень за затримку з ним у період з 30 вересня 2015 року по 09 червня 2020 року повного розрахунку при звільненні. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року та премії за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року, нарахованих на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №296/6615/17. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 29 вересня 2015 року по 09 червня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року в розмірі 406,35 грн та премії за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року в розмірі 787,45 грн, нарахованих на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 296/6615/17.

08 вересня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист № 10316 2021 р. про зобов`язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу та виконавчий лист №10317 2021 р. про зобов`язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, задоволено заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника у виконавчих листах від 08 вересня 2021 року №10316 2021 р. та № 10317 2021 р., виданих Житомирським окружним адміністративним судом по справі № 240/11052/20, Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 08592164) на її правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 00032684).

28 вересня 2022 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга МВС України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №240/11052/20 разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 29 вересня 2022 року суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску МВС України строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року визнано неповажними причини пропуску МВС України строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень - МВС України подана після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції, а наведені заявником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

15 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга МВС України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, в якій скаржник просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не взято до уваги доводи МВС України щодо права на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 240/11052/20, враховуючи фактичні обставини в цій справі. Зокрема, касатор посилається на те, що рішення суду першої інстанції впливає на його права, інтереси та обов`язки, оскільки на нього покладено обов`язок виконання оскаржуваного судового рішення шляхом заміни сторони виконавчого провадження.

Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження безпідставно не застосував норми частини третьої статті 295 у комплексі з частиною другою статті 299 КАС України та не врахував доводи апелянта про те, що про розгляд справи він належним чином повідомлений не був, до участі у розгляді справи при винесенні оскаржуваного рішення не залучався.

У цьому зв`язку автор касаційної скарги посилається на постанову Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 804/482/18, висновки у якій, на його думку, помилково не були враховані судом апеляційної інстанції.

На підставі вищенаведеного скаржник уважає, що неповне з`ясування апеляційним судом усіх фактичних обставин справи та неврахування винятковості розглядуваного випадку в аспекті можливості поновлення строків на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження призвело до постановлення незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню.

Ухвалою від 26 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу МВС України не надходив.

Ухвалою від 16 травня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Джерела права й акти їхнього застосування.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Водночас, частиною другою статті 299 КАС України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

З обставин цієї справи слідує, що передумовою для звернення МВС України до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року слугувало прийняття судом першої інстанції 05 липня 2022 року ухвали про заміну боржника у виконавчому провадженні, де відповідача у справі та боржника за виконавчими листами від 08 вересня 2021 року №10316 2021 р. та № 10317 2021 р. - Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області було замінено правонаступником - МВС України.

Звертаючись до апеляційного суду зі скаргою, скаржник одночасно заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що про ухвалення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року дізнався 25 серпня 2022 року, а саме, з моменту отримання на поштову адресу постанови про відкриття виконавчого провадження №69628455 від 12 серпня 2022 року, оскільки не був залучений до участі у справі.

Проте, в ухвалі від 29 вересня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску МВС України строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, що зумовило прийняття судом процесуального рішення про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог означеної ухвали апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження апелянт посилався на те, що про розгляд справи № 240/11052/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії належним чином повідомлений не був, до участі у справі залучений не був, а про рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року дізнався з моменту отримання на поштову адресу (25 серпня 2022року) постанови про відкриття виконавчого провадження № 69628455 від 12 серпня 2022 року за виконавчим листом у цій справі.

Однак, Сьомий апеляційний адміністративний суд, оцінивши наведені у заяві апелянта про поновлення пропущеного строку доводи, дійшов висновку про те, що такі не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у зв`язку із чим ухвалою від 26 жовтня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою МВС України.

Колегія суддів уважає обґрунтованим такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.

Право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Принагідно зауважити, що в даному випадку ініціатором апеляційного оскарження є суб`єкт владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.

З аналізу зазначених процесуальних норм висновується, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.

У такому аспекті колегія суддів відзначає, що норма частини другої статті 299 КАС України є імперативною і зобов`язує суд апеляційної інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

Зі змісту частини другої статті 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила зазначеної норми передбачають обов`язок, а не право суду, і не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.

Тобто, встановлений річний строк є преклюзивним (присічним), тобто таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

Втім, із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 04 лютого 2021 року у справі № 160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі № 160/2192/19.

Отже, виключними підставами для поновлення пропущеного річного строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень є незалучення такого суб`єкта до участі у розгляді справи та доведеність останнім факту порушення його прав та (або) обов`язків прийнятим судовим рішенням.

Поряд з цим Суд відмічає, що особливістю описаної ситуації є те, що на час розгляду справи №240/11052/20 у судах першої та апеляційної інстанцій Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області ще не була припинена, як юридична особа, а тому були відсутні підстави для залучення правонаступника у справі, відповідно, і повідомляти його про її розгляд. До того ж, оскаржуваним рішенням від 29 січня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд не вирішував питання про права та (або) обов`язки МВС України, як окремої сторони в адміністративній справі.

За таких умов, передбачений частиною другою статті 299 КАС України виняток щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень не розповсюджується на спірну ситуацію.

Твердження заявника касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 804/482/18, колегія суддів сприймає критично, позаяк у названій справі пропуск суб`єктом владних повноважень строку на апеляційне оскарження було зумовлено порушенням судом першої інстанції норм процесуального права в частині порядку направлення копій судових рішень та оприлюднення рішення в Єдиному реєстрі судових рішень. При цьому, у справі № 804/482/18 апелянт - суб`єкт владних повноважень був стороною у справі, а саме відповідачем.

Відтак обставини, за яких відбулося пропущення строку на апеляційне оскарження суб`єктами владних повноважень у справах № 804/482/18 і № 240/11052/20 є різними, а тому висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року, не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 .

Наостанок варто зазначати, що у поданій касаційній скарзі автор наголошує на тому, що порушення його прав відбулося з моменту постановлення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду про заміну боржника у виконавчому провадженні. З огляду на це колегія суддів уважає, що належним способом захисту прав касатора є оскарження саме вказаного судового рішення, чим, у свою чергу, він і скористався, оскарживши ухвалу суду першої інстанції від 05 липня 2022 року в апеляційному та касаційному порядку.

Зокрема, у постанові від 17 травня 2023 року в цій справі Верховний Суд підтвердив законність ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року про заміну боржника у виконавчих листах від 08 вересня 2021 року №10316 2021 р. та № 10317 2021 р., виданих Житомирським окружним адміністративним судом по справі № 240/11052/20, Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області на її правонаступника - МВС України

На підставі вищенаведеного Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною другою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права у зіставленні з фактичними обставинами.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу МВС України необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №240/11052/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк