Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.08.2023 року у справі №380/8798/21
Постанова КАС ВП від 16.09.2025 року у справі №380/8798/21
Постанова КАС ВП від 17.08.2023 року у справі №380/8798/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 380/8798/21

касаційне провадження № К/990/52/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кухтей Р.В.; судді - Коваль Р.Й., Шевчук С.М.)

у справі № 380/8798/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерімп»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» (далі - ТОВ «Інтерімп»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, в тому числі просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року № 10832/13-01-07-02 та від 18 травня 2021 року № 10835/13-01-07-02.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовив повністю, зазначивши, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), то в контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної в нього податкової інформації щодо задекларованих платником сум податкового кредиту та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про повне задоволення позовних вимог, дійшовши висновку про достовірність доводів представниці ТОВ «Інтерімп» про те, що платником оригінали документів, які стосуються предмета перевірки, надавалися відповідачу.

ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позивач не надав матеріалів для здійснення контрольного заходу, про що складено акт від 08 квітня 2021 року № 339/13-01-07-02/43928916. Крім того, зазначає, що під час нового розгляду справи судом за клопотанням контролюючого органу допитано директора ТОВ «Інтерімп», яка не змогла повідомити: де знаходився офіс платника в 2021 році; де знаходилися склади ТОВ «Інтерімп» із товаром у 2021 році; чи надавав позивач документи на вимогу контролюючого органу під час перевірки та як це оформлювалося; який бухгалтер готував документи.

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916.

Перевіркою встановлено недотримання платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з ненаданням до перевірки оригіналів первинних документів, а також бухгалтерських документів, які підтверджують правомірність заявленого до відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року від 15 лютого 2021 року № 9025436470 від`ємного значення з податку на додану вартість, сформованого за наслідками здійснення операцій з імпорту товару - одяг (чоловічий, жіночий, дитячий); цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення; міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів; частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації; апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок); посуд столовий; світильники; частини велосипедів; чемодани дорожні; санітарно-технічні вироби; цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу тощо (Польща, Угорщина).

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 18 травня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 10832/13-01-07-02, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, на 4280938,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1070234,50 грн; № 10835/13-01-07-02, згідно з яким зменшено розмірі від`ємного значення суми податку на додану вартість на 142,00 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19), від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18), від 09 липня 2021 року у справі № 823/1609/15 (касаційне провадження № К/9901/28188/18).

Утім, у розглядуваній ситуації, як з`ясовано судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, позивач не надав суду жодного доказу вилучення витребуваних ревізором документів, не пояснив причини їх ненадання до перевірки, що засвідчується актом від 08 квітня 2021 року № 339/13-01-07-02/43928916 ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерімп». Після отримання акта перевірки від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916 позивач не скористався правом подання заперечення на акт перевірки разом із документами, наявними в платника.

Відтак, оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений пунктом 44.7 статті 44 ПК України, в контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної в нього податкової інформації щодо задекларованих ТОВ «Інтерімп» сум податкового кредиту та визнати ці суми непідтвердженими документально.

У свою чергу, доводи суду апеляційної інстанції, покладені в основу оскаржуваної постанови, про те, що платником оригінали документів, які стосуються предмета перевірки, надавалися відповідачу не підтверджено жодним доказом та спростовано, зокрема, актом від 08 квітня 2021 року № 339/13-01-07-02/43928916 ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерімп».

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова