ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 816/660/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/660/17

за позовом Полтавської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Полтавської місцевої прокуратури, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області - про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Полтавської міської ради на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Єресько Л.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Полтавська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - УДВС ГТУЮ в Полтавській області), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Полтавської місцевої прокуратури (далі - третя особа-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області (далі - третя особа-2) - з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області від 10 квітня 2017 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на відсутність підстав для накладення штрафу у зв`язку із тим, що рішення суду у справі № 816/984/16 боржником виконано шляхом прийняття Полтавською міською радою рішення від 31 січня 2017 року «Про розгляд питання щодо надання згоди на прийняття житлових будинків у комунальну власність міста Полтави», яким вирішено розглянути питання щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради житлових будинків (за винятком квартир, які перебувають в приватній власності) за адресами: вул. Харчовиків, 29/3, вул. Маршала Бірюзова, 36, вул. Маршала Бірюзова, 42 м. Полтава.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі №816/984/16 частково задоволено позов Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Полтавській області до Полтавської міської ради, за участю третіх осіб - Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика»:

3.1. визнано протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо неприйняття до комунальної власності міста житлових будинків по вул. Харчовиків, 29/3, вул. Маршала Бірюзова, 36 та вул. Маршала Бірюзова, 42 у м. Полтаві;

3.2. зобов`язано Полтавську міську раду ухвалити рішення про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави житлових будинків по вул. Харчовиків, 29/3, по вул. Маршала Бірюзова, 36 та Маршала Бірюзова, 42 у місті Полтаві.

3.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/984/16 змінено та викладено її резолютивну частину таким чином:

4.1. визнано протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо не розгляду питання про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлових будинків по вул. Харчовиків, 29/3, вул. Маршала Бірюзова, 36 та вул. Маршала Бірюзова, 42 у м. Полтаві;

4.2. зобов`язано Полтавську міську раду розглянути питання щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави житлових будинків по вул. Харчовиків, 29/3, по вул. Маршала Бірюзова, 36 та Маршала Бірюзова, 42 у місті Полтаві.

4.3. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року по справі № 816/984/16 залишено без змін.

5. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області від 19 січня 2017 року відкрито виконавче провадження №5324304 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року №816/984/16 про зобов`язання Полтавської міської ради розглянути питання щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави житлових будинків по вул. Харчовиків, 29/3, по вул. Маршала Бірюзова, 36 та Маршала Бірюзова, 42 у місті Полтаві.

6. Листом від 13 лютого 2017 року №01-05/01.1-10/251 Управління майном комунальної власності Виконавчого комітету Полтавської міської ради повідомлено Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області про виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №816/984/16 шляхом прийняття на IX сесії Полтавської міської ради VII скликання рішення від 31 січня 2017 року «Про розгляд питання щодо надання згоди на прийняття житлових будинків у комунальну власність міста Полтави».

7. Указаним рішенням Полтавська міська рада вирішила «розглянути питання щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради житлових будинків (за винятком квартир, які перебувають у приватній власності) за адресами: м. Полтава по вул. Харчовиків, 29/3, по вул. Маршала Бірюзова, 36 та Маршала Бірюзова, 42».

8. За оцінкою державного виконавця вказаним рішенням питання щодо прийняття у комунальну власність житлових будинків не вирішено.

9. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 10 квітня 2017 року за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн.

10. Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди зазначили, що виходячи з суті та змісту зобов`язання боржника, належним виконанням рішення суду є прийняття рішення про прийняття або про відмову в прийнятті у комунальну власність житлових будинків.

13. Водночас прийняття рішення, яким лише констатовано те, що Полтавською міською радою розглянуто відповідне питання, без вирішення його по суті, не дає підстав уважати, що судове рішення в справі №816/984/16 було виконано.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

15. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи про те, що квартири в житлових будинках, розташованих за адресами: м. Полтава, вул. Харчовиків, 29/3, вул. Маршала Бірюзова, 36 та Маршала Бірюзова, 42 у переважній більшості перебувають у приватній власності осіб, що в них проживають.

16. Водночас відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» об`єкти, щодо яких є рішення про приватизацію, не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність.

17. З урахуванням викладеного позивач доводить, що не міг вирішити по суті питання про прийняття у власність вказаних житлових будинків.

18. Третя особа-2 проти касаційної скарги заперечила. У відзиві на касаційну скаргу третя особа-2 зазначила, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

19. Інші учасники справи правом надати заперечення проти касаційної скарги не скористалися.

20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

21. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

22. 06 березня 2018 року касаційну скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

23. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М, Данилевич Н.А.

24. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

25. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

26. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року задоволено заяву судді Шевцової Н.В. про самовідвід.

27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

32. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.

34. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

36. Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

38. Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

39. Частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

40. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

41. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

42. Відповідно до частини другої цієї ж статті документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

43. Згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

44. Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

45. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

46. Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

47. Згідно з частиною другою статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

VI. Позиція Верховного Суду

48. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

49. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

50. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

51. Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач не виконав постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі №816/984/16 й не довів наявності поважних причин, які б перешкоджали її виконанню у строки, визначені Законом №1404-VIII.

52. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

53. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, зміст покладеного на позивача зобов`язання полягав у необхідності розгляду питання щодо прийняття до комунальної власності трьох житлових будинків, що знаходяться у державній власності та перебувають на балансі КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика», визнаного банкрутом.

54. Виходячи з суті зобов`язання та характеру правовідносин, у яких воно виникло, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прийняття позивачем рішення, у якому лише констатовано факт розгляду (обговорення) питання щодо прийняття у власність житлових будинків, без вирішення його по суті шляхом прийняття конкретного ненормативного акта щодо реалізації наданих місцевій раді повноважень, є імітацією виконання рішення суду та ухиленням від його реального виконання.

55. Аргументи позивача про те, що в спірних правовідносинах існують перешкоди, що виключають можливість прийняття рішення про прийняття до комунальної власності указаних об`єктів житлового фонду, вказаних висновків Суду не спростовують і не дають підстав уважати, що позивачем у контексті змісту зобов`язання та його повноважень були вжито достатніх заходів для виконання рішення суду у чіткій відповідності з його резолютивною частиною.

56. Суд також уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що доводи позивача щодо неможливості прийняття до комунальної власності об`єктів житлового фонду унаслідок часткової або повної приватизації квартир у них стосуються предмету доказування у справі №816/984/16 і не спростовують обов`язок відповідача виконати покладене на нього рішенням суду зобов`язання.

57. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Переглянувши оскаржувані судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

62. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

63. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

65. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі №816/660/17 залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко