Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2020 року у справі №813/1602/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа №813/1602/16

адміністративне провадження №К/9901/12229/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Клименко О. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сеника Р. П., суддів Хобор Р. Б., Попка Я. С.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Дрогобицької ОДПІ від 14 квітня 2016 року №25-О "Про звільнення";

- поновити його на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ;

- стягнути на його користь з Дрогобицької ОДПІ середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що оскаржуваний наказ Дрогобицької ОДПІ від 14 квітня 2016 року №25-О суперечить вимогам закону та істотно порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню з поновленням його на роботі. ОСОБА_1 уважає, що відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, встановлену статтею 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема при вивільненні йому не було запропоновано будь-якої вакантної посади станом на момент вивільнення, в тому числі й ту, яку він обіймав.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Дрогобицької ОДПІ від 14 квітня 2016 року №25-О. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ з 15 квітня 2016 року. Стягнуто з Дрогобицької ОДПІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16756,95 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3431,19 грн звернуто до негайного виконання. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької ОДПІ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,21
грн.

4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу Дрогобицької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року - без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу від 14 квітня 2016 року №25-О, а тому він підлягає скасуванню із поновленням позивача на займаній посаді та стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Дрогобицька ОДПІ подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника, має місце невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи. Дрогобицька ОДПІ вказує на дотримання вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Позивачем заперечення (відзив) на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року касаційну скаргу на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. (суддя-доповідач, головуючий суддя), судді Данилевич Н. А., Шарапа В. М. ).

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року №677/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду:

Кашпур О. В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О. Р., Уханенку С. А., яку ухвалою від 28 квітня 2020 року прийнято до провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О. В. від 13 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 16 липня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 перебував на службі в податкових органах України з 17 липня 2008 року, з 16 грудня 2015 року займав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ.

14. На підставі наказів Дрогобицької ОДПІ від 01 лютого 2016 року №67 "Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області та затвердження переліку індексів структурних підрозділів" і від 02 лютого 2016 року №69 "Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області" Дрогобицькою ОДПІ проведено процедуру скорочення штатної чисельності працівників.

15. Штатним розписом на 2015 рік (із внесеними змінами) затверджено штат в кількості 170 штатних одиниць, а штатним розписом на 2016 рік передбачено 127 штатних одиниць. Відтак, штатна чисельність Дрогобицької ОДПІ зменшена на 43 штатні одиниці.

16. Відповідно до штатного розпису на 2015 рік було передбачено 9 штатних одиниць відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ, а в штатному розписі на 2016 рік у відділі адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб залишилось 7 штатних одиниць, що в свою чергу свідчить про зменшення штатної чисельності працівників цього відділу на 2 штатні одиниці.

17.02 лютого 2016 року ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штатної чисельності Дрогобицької ОДПІ, зі змісту якого вбачається, що позивачеві не було запропоновано жодної вакантної посади та зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Дрогобицької ОДПІ йому будуть запропоновані протягом двох місяців.

18. Наказом Дрогобицької ОДПІ від 14 квітня 2016 року №25-О "Про звільнення" головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_1 звільнено 14 квітня 2016 року з роботи згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (скороченням штатної чисельності).

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. За приписами пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

21. Частиною 2 статті 40 КЗпП України закріплено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

22. Відповідно до частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

23. За правилами частин 1 та 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

24. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

26. При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

27. Отже, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Водночас роботодавець зобов'язаний запропонувати працівникові, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати останній, не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

28. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади за два місяці, водночас йому не було запропоновано жодної вакантної посади. У подальшому відповідачем також не запропоновано позивачеві будь-якої посади. При цьому відповідно до штатного розпису на 2016 рік у Дрогобицькій ОДПІ на момент звільнення позивача з роботи були наявні інші вакантні посади, проте жодна з них йому не пропонувалась. Відповідачем не доведено неможливості переведення ОСОБА_1 за його згодою на будь-яку іншу посаду в Дрогобицькій ОДПІ.

29. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнивши ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, відповідач не виконав вимоги законодавства щодо працевлаштування позивача на вакантній посаді відповідно до нового штатного розпису. Дрогобицька ОДПІ одночасно з попередженням про звільнення зобов'язана була запропонувати позивачеві всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто повинна була вжити заходи до переведення ОСОБА_1 за його згодою на іншу роботу, проте цього не зробила.

30. Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнено відповідачем без дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України, Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу Дрогобицької ОДПІ від 14 квітня 2016 року №25-О про звільнення позивача із поновленням останнього на займаній посаді та стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

31. Розрахунок позивачеві суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем не оскаржується.

32. Наведені в касаційній скарзі мотиви і доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

33. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

34. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

35. Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в справі №813/1602/16 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко