Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/6924/16

касаційне провадження № К/9901/38272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя - Бершов Г.Є.; судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі № 820/6924/16 за позовом ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2016 № 0011431304.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про те, що твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) знайшло своє підтвердження в судовому процесі.

При цьому суд відхилив доводи позивача про те, що йому за кредитним договором від 07.04.2008 № 6299087 прощено саме проценти, що підтверджується довідкою відділення № 5 Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в м. Харкові від 27.02.2017 про стан та історію заборгованості, оскільки ухвалу суду від 02.03.2017 про надання інформації щодо того, що саме погашено позивачем тіло або проценти за вищезазначеним кредитним договором, банківська установа не виконала та відповідних доказів не надала.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.07.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 скасував та прийняв нову - про задоволення позовних вимог.

Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує на тому, що відділення № 5 Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в м. Харкові підтвердило достовірність даних щодо суми боргу ОСОБА_1 , анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в розмірі 131487,01 доларів США (1050975,67 грн. за курсом Національного банку України). Повідомлення про анулювання боргу та включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано, позивач отримав власноруч у четвертому кварталі 2013 року, а відповідне анулювання відбулось 26.12.2013.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2008 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір № 6299087, відповідно до умов якого позивач зобов`язався перед банківською установою повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, а також виконати інші умови кредитного договору. ОСОБА_1 умови зазначеного договору порушено в частині своєчасної сплати кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

26.12.2013 між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 07.04.2008 № 6299087 про припинення зобов`язань шляхом прощення боргу. Цією угодою банк та позичальник визнали, що сума заборгованості позивача за кредитним договором становить 311487,01 доларів США, в тому числі 198531,15 доларів США - заборгованість за кредитом; 112955,86 доларів США - заборгованість за процентами.

Згідно з умовами додаткової угоди банк та позичальник дійшли згоди, що з огляду на скрутне фінансове становище ОСОБА_1 банк застосовує стосовно позичальника процедуру прощення боргу за кредитним договором відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України за умови сплати позичальником частини суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 180000,00 доларів США протягом одного дня з дня укладення додаткової угоди.

Умови додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 07.04.2008 № 6299087 про припинення зобов`язань шляхом прощення боргу позивачем виконано в повному обсязі, а тому відповідно до повідомлення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» позивачу станом на 26.12.2013 прощено частину боргу в розмірі 131487,01 тис. доларів США.

В свою чергу, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 29.06.2016 № 2455/20-33-17-02-07.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та недекларування отриманого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1050975,67 грн. на підставі рішення банківської установи про анулювання кредитної заборгованості з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення).

На підставі зазначеного акта перевірки Центральною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 № 0011431304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 178436,46 грн. за основним платежем та 44779,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом з тим, суми процентів, пені або штрафів, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, пені або штрафів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність у підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст наведеної норми.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо.

А тому визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, суми пені), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин.

Визнаючи протиправним та скасовуючи розглядуваний акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем 27.12.2013 здійснено платіж у розмірі 180000,00 доларів США, який зараховано банком саме в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом, а не процентів/пені/штрафів, що підтверджується довідками від 07.04.2017 та від 27.02.2017 про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 07.04.2008 № 6299087. З урахуванням попередніх платежів усього зараховано в рахунок погашення основної суми боргу (кредиту) 200000,00 доларів США, що свідчить про повне погашення ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Утім, суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі достеменно не перевірив природу заборгованості, яка прощена банком позивачу, та її складові.

Харківським апеляційним адміністративним судом у банківської установи належним чином оформлена довідка про складові, прощеного ОСОБА_1 боргу, не витребовувалась, не пропонувалось надати такий документ судом і позивачу, а відтак відповідні обставини не перевірялись.

За відсутності такого документа, а також враховуючи те, що відповідно до додаткової угоди від 26.12.2013 № 2 ОСОБА_1 прощено 198531,15 доларів США основної заборгованості за кредитом за умови сплати ним 180000,00 доларів США, суд не дослідив довідку про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 07.04.2008 № 6299087 на предмет допустимості вказаного доказу для висновку про його достатність для визначення природи та складових прощеного позивачу боргу.

Згідно з частиною другою статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі рішення Харківського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі № 820/6924/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк