Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2020 року

Київ

справа №826/1591/18

адміністративне провадження №К/9901/27501/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/1591/18

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів у сумі 145 359,52 грн, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в справі № 826/1591/18, постановлену в складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач) із вимогою стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період із 01.03.2017 по 12.09.2017 у сумі 145 359,52 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року позов задоволено частково:

2.1. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року в справі № 826/1977/16 із 01 березня 2017 року по 11 вересня 2017 року в розмірі 140 015,42 грн (сто сорок тисяч п`ятнадцять гривень і 42 копійки);

2.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року зазначена апеляційна скарга Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року в справі № 826/1591/18 повернута особі, яка її подала.

5. Ухвалюючи таке рішення, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив із того, що апеляційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.

6. Так, апеляційна скарга від імені апелянта підписана представником Ґудзєм Олександром Миколайовичем (далі - Ґудзь О.М.), проте на підтвердження повноважень останнього надано копію довіреності, яка не відповідає приписам статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 02 жовтня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в справі № 826/1591/18.

8. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження судового розгляду.

9. Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що копія довіреності, яка додана до апеляційної скарги, належним чином засвідчена уповноваженою на це особою.

10. Так, 04.09.2019 Ґудзю О.М. як прокурору відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України за підписом Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича видано довіреність № 05/3-57-19, якою його уповноважено представляти інтереси в судах у цивільних, адміністративних, господарських справах Генеральну прокуратуру України, регіональні й місцеві прокуратури, Генерального прокурора та інших посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури, що є стороною або третьою особою в справі з делегуванням прав передбачених, зокрема КАС України, а також надано право засвідчувати копії цієї довіреності.

11. На підставі вказаної довіреності Ґудзь О.М. як представник Генеральної прокуратури України через суд першої інстанції 04 вересня 2019 року подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року в справі № 826/1591/18.

12. Отже, на думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційною скарги є помилковими.

13. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Генеральної прокуратури України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в справі № 826/1591/18.

15. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

16. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

17. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

18. Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

19. Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

20. Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

21. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС України).

22. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

23. Частиною восьмою статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

24. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

25. Згідно з пунктом 1 Глави 1 Розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року № 736/27181 (далі - Правила № 1000/5), Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їхнього архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).

26. Пунктом 1 Глави 10 Розділу ІІ Правил № 1000/5 установлено, що порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

27. Згідно з пунктом 8 Глави 10 Розділу ІІ Правил № 1000/5 копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

28. Відповідно до положень Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), зокрема пунктів: 5.26 Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в Інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ; 5.27 Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

IV. Позиція Верховного Суду

29. З огляду на положення статей 59, 298 КАС України до апеляційної скарги має бути додано оригінал або належним чином засвідчена копія довіреності, що підтверджує наявність у особи, що підписала скаргу, права її підписувати.

30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені Генеральної прокуратури України підписана представником Ґудзем О.М.

31. Із матеріалів справи убачається, що до апеляційної скарги додана копія довіреності Генеральної прокуратури України від 04.09.2019 № 05/3-57-19 на ім`я Ґудзь О.М.

32. Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначена копія довіреності засвідчена представником, якому така довіреність видана, отож не засвідчена у встановленому законом порядку.

33. Проте з такими мотивами суду апеляційної інстанції Суд не погоджується з огляду на таке.

34. Відповідно до довіреності Генеральної прокуратури України від 04.09.2019 № 05/3-57-19 прокурору відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України Ґудзю О.М. надано право представляти в судах у цивільних, адміністративних, господарських справах Генеральну прокуратуру України, регіональні й місцеві прокуратури, Генерального прокурора та інших посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури, що є стороною або третьою особою в справі. З цією метою Ґудзю О.М. делегуються права, передбачені, зокрема, статтями 47, 49, 51, 55, 60, 362 КАС України, у тому числі повної або часткової відмови від позовним вимог, визнання позову, зміни предмета або підстав позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень, постанов та ухвал судів, подачі заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими й виключними обставинами, а також право засвідчення копій цієї довіреності.

35. Отже, безпосередньо у довіреності від 04.09.2019 № 05/3-57-19 міститься посилання на те, що представник Ґудзь О.М. може завіряти копії цієї довіреності.

36. Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника щодо засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

37. Якщо до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язку засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

38. Інше тлумачення положень статті 59 КАС України, на думку Суду, буде обмеженням права особи на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та інше. Отже, неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

39. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

40. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення від 01 березня 2002 року в справі «Kutic v. Croatia» («Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

41. Також ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04 грудня 1995 року в справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», заява № 23805/94), а суворе трактування національним законодавством процесуальних правил (надмірний формалізм) може позбавити заявників цього права (рішення від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 28090/95).

42. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 826/5500/18.

43. У контексті наведеного, Суд уважає підтвердженими повноваження Ґудзя О.М. як представника Генеральної прокуратури України на підставі завіреної ним копії довіреності від 04.09.2019 № 05/3-57-19, оскільки зі змісту останньої убачається право цього представника засвідчувати своїм підписом її копії.

44. Суд також звертає увагу, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їхньої відповідності статті 59 КАС України, необхідно брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, Інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші.

45. Дотримання вимог наведених нормативно-правових актів державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини шостої статті 59 КАС України.

46. Покладений в основу оскаржуваного судового рішення висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, що її подала, не містить посилань на невідповідність поданої разом з апеляційною скаргою копії довіреності від 04.09.2019 № 05/3-57-19 вимогам Правил № 1000/5 і ДСТУ 4163-2003.

47. Таким чином, ураховуючи наведений зміст довіреності, відсутні підстави вважати, що представник Ґудзь О.М., підписавши апеляційну скаргу від імені Генеральної прокуратури України, не мав права її підписувати.

48. Водночас суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а отже, і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

49. Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

V. Судові витрати

50. Оскільки адміністративна справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

51. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

52. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

53. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в справі № 826/1591/18 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

54. Судові витрати не розподіляються.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко