Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.01.2026 року у справі №160/6451/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 160/6451/24

адміністративне провадження № К/990/46464/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (головуючий суддя Баранник Н. П., судді: Малиш Н. І., Щербак А. А.) у справі № 160/6451/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

1. На розгляді Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24, яким зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 24 лютого 2022 року у розмірі 30 000,00 грн щомісячно;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надати суду у визначений строк належний звіт про виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнив. Встановив судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24. Зобов`язав Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в тримісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24.

3. 10 липня 2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із звітом про виконання судового рішення.

4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 липня 2025 року відмовив у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 10 липня 2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24. Звільнив керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24. Зобов`язав Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України в тримісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у адміністративній справі № 160/6451/24.

5. 03 жовтня 2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із звітом про виконання судового рішення.

6. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року відмовив у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24. Звільнив керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №160/6451/24. Зобов`язав Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України в тримісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по адміністративній справі № 160/6451/24.

7. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в частині звільнення керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України, позивач, через підсистему Електронний Суд, подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.

8. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 160/6451/24.

9. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що статтею 294 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги, а оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції в частині звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу не входить до зазначеного переліку (частина третя статті 3823 КАС України).

10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскарження ухвали суду першої інстанції можливо лише при накладенні штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (частина сьома статті 3823 КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у цій справі.

12. Скаржник зауважив, що пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України передбачено право на апеляційне оскарження ухвал «про накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень». Відмова у накладенні штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України є самостійним актом судового контролю, прийнятим на підставі аналізу звіту суб`єкта владних повноважень, і прямо стосується обсягу відповідальності керівника боржника.

13. На думку скаржника, ухвала про відмову накладати штраф підпадає під категорію «інших питань судового контролю» згідно з пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України і є такою, що підлягає апеляційному оскарженню.

14. Зазначає, що Третій апеляційний адміністративний суд, пославшись на пункт 25 частини першої статті 294 КАС України, помилково визначив, що ухвала суду першої інстанції у цій справі не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки таким пунктом передбачено право на оскарження таких процесуальних рішень.

15. З урахуванням наведеного вище, скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для відкриття апеляційного провадження та розгляду апеляційної скарги по суті.

Рух касаційної скарги

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 160/6451/24, а ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2026 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить із такого.

18. Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

20. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Частиною другою статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

22. Статтею 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

23. Пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

24. У зазначеній нормі не конкретизовано вид (найменування) ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Проте, у ній визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

25. Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

26. Своєю чергою, зі змісту частини першої статті 3823 КАС України вбачається, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

27. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 3823 КАС України).

28. Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу (частина сьома статті 3823 КАС України).

29. Отже, системний аналіз положень статей 294, 382 та 3823 КАС України свідчить про те, що ухвала про накладення штрафу є процесуальним рішенням з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу. Відповідно, колегія суддів робить висновок, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу (звільнення керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення) також відноситься до ухвал з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

30. Верховний Суд уже викладав подібну правову позицію у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 760/9306/17.

31. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року в частині, якою звільнено керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини третьої статті 3823 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №160/6451/24, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки така прийнята з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 КАС України.

32. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

33. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

34. Відмова у відкритті апеляційного провадження в цьому випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

35. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

36. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

37. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

38. Таким чином, вказані обставини справи у поєднанні з наведеним правовим регулюванням свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді, зокрема апеляційної інстанції. Інший підхід в цьому випадку був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

39. Отже, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

40. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

41. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 160/6451/24 скасувати, справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: М. В. Білак

В. Е. Мацедонська