Історія справи

Постанова КАС ВП від 14.10.2025 року у справі №140/4040/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №140/4040/24

адміністративне провадження № К/990/40894/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №140/4040/24

за позовом Ковельської окружної прокуратури

до Волинської обласної державної (військової) адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року (головуючий суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів: Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року Ковельська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Волинської обласної державної (військової) адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної державної (військової) адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Волинську обласну державну (військову) адміністрацію відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), до Державного земельного кадастру.

2. Позов обґрунтований тим, що Ковельською окружною прокуратурою під час вивчення стану використання земельних ділянок на території Шацької селищної територіальної громади виявлено факт порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, невиготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології. Так, пам`ятка археології «Городище та поселення ХІ-XIV ст.» розташована за межами населених пунктів; межі земельної ділянки, на якій розташована ця пам`ятка, не визначені; документація із землеустрою на земельну ділянку під пам`яткою не розроблена.

Посилаючись на положення абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які визначають, що замовником науково-проектної документації щодо меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення є її власник (щодо пам`ятки археології) та землевласник (щодо земельної ділянки, на якій пам`ятка археології розташована), позивач вважає, що в даному випадку пам`ятка культурної спадщини перебуває на державному обліку саме у відповідача, тому замовником науково-проектної документації має бути Волинська обласна державна (військова) адміністрація, яка, не вчинивши заходи з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення, допустила протиправну бездіяльність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Ухвалюючи такі рішенні, суди виходили з того, що Волинська обласна державна (військова) адміністрація лише затверджує науково-проектну документацію з визначення меж та режиму використання територій пам`яток археології місцевого значення і технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки місцевого значення після її замовлення та розроблення відповідними органами згідно із законодавством, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл) й внесення відомостей про межі та режими використання території такої пам`ятки археології до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов керівника Ковельської окружної прокуратури задовольнити у повному обсязі.

6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними положень статті 17, абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статті 54, частини другої статті 84, частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України й відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (щодо визначення уповноваженого органу, який зобов`язаний замовити розроблення науково-проектної документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення, як об`єкта, що може перебувати виключно у власності держави).

7. По суті вважає необґрунтованими твердження судів попередніх інстанцій, адже, на переконання скаржника, як земельне законодавство, так і Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначають чітке коло суб`єктів, які є замовниками відповідної документації, розробниками такої документації та суб`єктів, які цю документацію затверджують. У цьому ж конкретному випадку замовником розроблення науково-проектної документації щодо меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення ХІ-ХIV ст.» (смт Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл) є виключно Волинська обласна державна адміністрація, як уповноважений орган від імені держави здійснювати правомочності власника пам`ятки археології та земельної ділянки під нею, які розташовані за межами населених пунктів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 25 жовтня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 25 жовтня 2024 року) визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

11. Відповідач у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністерства культури та туризму від 13 липня 2009 року №521/0/16-09 пам`ятку археології «Городище та поселення XI-XIV ст.» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку місцевого значення (охоронний номер 2001-Вл). Місцезнаходженням пам`ятки є Волинська область, смт. Шацьк, урочище «Сад». Відповідно до паспорту об`єкта культурної спадщини «Городище та поселення» XIІ-XIV ст.», власник: Державна власність. Сільська рада смт. Шацьк.

14. Згідно з обліковою карткою об`єкта культурної спадщини, складеною 26 листопада 2008 року, пам`ятка розташована у Волинській області, смт Шацьк, урочище «Сад», східна околиця селища, на північному березі озера Люцимер, на овальному підвищенні, висотою близько 3 м над рівнем води, за функціональним призначенням - землі історико-культурного призначення.

15. Відповідно до паспорту об`єкта культурної спадщини розмір пам`ятки археології «Городище та поселення XIІ-XIV ст.» становить: городища - 1,4 га (довжина 150 м), поселення - 2 га, з південної сторони пам`ятка обмежена дорогою, із західної - житловим районом селища, із всіх інших сторін - заболоченими територіями, за функціональним призначенням - землі історико-культурного призначення.

16. У 2008 році на замовлення Дочірнього підприємства ДП «Волинські старожитності» ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України ПП «Шацькземсервіс» виготовило технічний звіт по встановленню меж земельної ділянки, на якій знаходиться археологічна пам`ятка в урочищі «Сад» на території Шацької селищної ради Шацького району Волинської області, який 30 листопада 2009 року було погоджено Відділом охорони культурної спадщини і організації туризму Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації.

17. За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, останній не присвоєно кадастровий номер, межі та цільове призначення, як землі історико-культурного призначення, не визначені, що впливає на порядок її використання.

18. Вважаючи, що замовником документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), має бути Волинська обласна державна адміністрація, оскільки пам`ятка культурної спадщини перебуває у державній власності, з огляду на невчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на виготовлення такої документації, Ковельська окружна прокуратура звернулася до суду із цим позовом з метою захисту інтересів держави.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

20. У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

22. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».

23. За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

- охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

24. Як установлено частиною другою статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

25. Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

26. Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, крім інших, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

27. У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

28. Порядок утримання та використання пам`яток установлено статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у відповідності до частини першої якої власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

29. За змістом статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

30. У той же час положеннями статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є, серед іншого, науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання території пам`ятки, режимів використання пам`ятки.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об`єкта дослідження; місцезнаходження (місце розташування); опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає); опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

31. Як установлено частиною четвертою статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним особи - щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки; землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель.

32. Водночас варто звернути увагу і на те, що відповідно до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

33. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації», згідно із статтею 1 якого виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

34. При цьому відносини обласної та районних місцевих державних адміністрацій врегульовані статтею 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у відповідності до якої обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

35. У аспекті вищевказаного слід також зазначити, що за частиною другою статті 25 Закону України «Про землеустрій» до видів документації із землеустрою належать, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

36. Згідно із статтею 47 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

37. У відповідності до статті 57-1 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій пам`яток культурної спадщини, зон охорони, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, а також пов`язаних з ними обмежень у використанні земель, що встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» і діють до затвердження відповідної науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.

38. За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

39. Зміст наведених положень у їх сукупності та системному зв`язку дають підстави для наступних висновків.

40. Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки останні як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності. Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології, як і власне на земельні ділянки, на якій такі пам`ятки розташовані, у зв`язку із їх невіддільністю. Ця норма запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення (склад таких земель визначено статтею 53 Земельного кодексу України), а також передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, яка є власником останніх.

41. Як Закон України «Про охорону культурної спадщини», так і Закон України «Про землеустрій» встановлюють обов`язковість виготовлення науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини (документації із землеустрою), в тому числі і для земельних ділянок, на яких розташовані нерухомі об`єкти культурної спадщини (пам`ятки археології), власником яких є держава.

42. Враховуючи особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, положення абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у кореспонденції із приписами статей 6, 17, 24 цього ж Закону, нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про місцеві державні адміністрації» замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини щодо меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення є її власник (щодо пам`ятки археології) та землевласник (щодо земельної ділянки, на якій пам`ятка археології розташована), тобто держава, яка своє право державної власності реалізує через органи виконавчої влади, у тому числі місцеві державні адміністрації, чи інші уповноважені державою особи.

43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

44. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що місцезнаходженням пам`ятки археології «Городище та поселення XI-XIV ст.» є Волинська область, смт. Шацьк, урочище «Сад», пам`ятку внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку місцевого значення. Така пам`ятка археології знаходиться у державній власності.

45. Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України держава є суб`єктом права власності на землю, яка реалізує його через відповідні органи державної влади.

46. Таким чином, оскільки законодавство запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, на якій вони розташовані, передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, то пам`ятка археології «Городище та поселення XI-XIV ст.» і земельна ділянка під нею є державною власністю.

47. У той же час, аналіз положень законодавства, наведеного у цій постанові, дає Верховному Суду підстави стверджувати, що при встановленні замовника науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки визначальним є той факт, хто є власником відповідної пам`ятки культурної спадщини (земельної ділянки під нею).

48. Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі згаданих норм матеріального права, що зумовило помилковий їх висновок про неможливість місцевої державної адміністрації бути замовником науково-проектної документації з визначення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення і технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки місцевого значення.

48. Верховний Суд вважає, що замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.», місцезнаходження: Волинська область, смт. Шацьк, має виступати саме відповідач як особа, уповноважена реалізовувати право державної власності на пам`ятку археології та відповідну земельну ділянку, на якій вона розташована.

49. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2025 року у справі №140/6548/24.

50. Що ж до викладених у відзиві на касаційну скаргу доводів відповідача про те, що відповідним замовником документації має виступати Шацька селищна рада, на території якої розташована пам`ятка археології, то останні є безпідставними з огляду на таке.

51. Насамперед варто звернути увагу на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, згідно з якими наказом Міністерства культури та туризму від 13 липня 2009 року №521/0/16-09 саме на обласні державні адміністрації було покладено обов`язок забезпечення приведення у відповідність до цього наказу облікової документації на пам`ятки, включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

52. До того ж Шацька селищна рада не може виступати замовником документації з огляду на приписи абзацу дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якими визначено, що замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель. Шацька селищна рада такою особою у правовідносинах, щодо яких виник спір, не є.

53. За наведеного, встановивши, що документація із землеустрою (проекти землеустрою, технічна документація із землеустрою тощо), визначена статтею 25 Закону України «Про землеустрій» щодо земельної ділянки, на якій розташована означена вище пам`ятка археології, відсутня, земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, межі та цільове призначення, як землі історико-культурного призначення, не визначені і це впливає на порядок її використання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недопущення відповідачем - Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією протиправної бездіяльності з приводу невжиття заходів із виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення, а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення до Державного земельного кадастру. Як наслідок, суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог.

54. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

55. Таким чином, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року скасувати.

Прийняти у справі №140/4040/24 нове рішення, яким позов Ковельської окружної прокуратури задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної державної (військової) адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Волинську обласну державну (військову) адміністрацію відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення «Городище та поселення XI-XIV ст.» (смт. Шацьк, урочище «Сад», охоронний номер 2001-Вл), до Державного земельного кадастру.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду