Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №826/6054/14

адміністративне провадження №К/9901/4608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року (колегія у складі суддів: Н.П. Бужак, Т.Р. Вівдиченко, В.А. Твердохліб)у справі №826/6054/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними дій та рішення, скасування результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» (далі - ТОВ «ГРАНДЕЛІТАЖ») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон» (далі - ТОВ «Каліон»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Капексбуд» (далі - ТОВ «Капексбуд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Компані» (далі - ТОВ «Альтаір Компані») за період з 01 січня 2011 року по 01 вересня 2013 року;

скасувати результати перевірки, викладених в акті від 27 грудня 2013 року № 2575/22-08/37078879;

скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 квітня 2014 року № 0005902213.

Позовні вимоги мотивовані реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами - ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи копії первинних документів, наданих позивачем у ході судового розгляду справи, не підтверджують факт реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд» та ТОВ «Альтаір Компані» та здійснення ними господарських операцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та ухвалено в цій частині нову постанову наступного змісту.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 квітня 2014 року №0005902213. В решті постанову суду залишено без змін.

Задовольняючи позов в частині, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3, яким було останню засуджено за ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст.358 КК україни, в тому числі і щодо ТОВ «Альтаір Компані» та порушення кримінальної справи та вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17 квітня 2014 року та повідомлення про зміну підозри від 10 червня 2014 року відносно керівника ТОВ «Грантделітаж» ОСОБА_4 за ст. 212 ч.2 Кримінального кодексу України. Також відзначено, що на час розгляду даної справи вирок суду відносно ОСОБА_4, яким би встановлено вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч 2 Кримінального кодексу України, а також встановлено обставини вчиненого злочину, у т.ч. і ті, які вказані у повідомленні, відсутні. Тому, вказана підозра, а також покази свідків, що надавались в ході досудового слідства, не можуть бути визнані доказами у даній справі та прийняті до уваги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в задоволеній частині позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення, зокрема не враховано наявність порушеного кримінального провадження №32013110080000071 відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі наказу від 17 грудня 2013 року № 1640, проведено перевірку ТОВ «Гранделітаж» за результатами якої 27 грудня 2013 року складено акт перевірки відповідно до якого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 743782 грн, у т.ч.: за лютий 2013 року - 630 грн; березень 2013 року - 156239 грн; квітень 2013 року 93572 грн; травень 2013 року 131317 грн; червень 2013 року 201942 грн; липень 2013 року 114767 грн; серпень 2013 року 44313 грн, чим порушено п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 21 січня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 743782,00 грн. за основним платежем та у розмірі 185947,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане повідомлення-рішення залишено без змін, при цьому, збільшено основний платіж з ПДВ на 9346,00 грн., а штрафну (фінансову) санкцію - на 2336,50 грн.

У зв'язку з викладеним, 18 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 753128,00 грн. за основним платежем та у розмірі 188283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Каліон» укладено договір субпідряду від 06 листопада 2012 року № 06-11/12, від 06 лютого 2013 року № 06-02/13, від 01 квітня 2013 року № 01-04/13 та від 03 червня 2013 року № 03-06/13, та ТОВ «Капексбуд» укладено договір поставки від 10 квітня 2013 року №10-04/13, та ТОВ «Альтаір Компані» укладено договори субпідряду від 01 серпня 2013 року № 01-08/13, від 02 вересня 2013 року № 02-09/13.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем подані: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, копії заявок на матеріали, актів передачі матеріалів, звітів про використання матеріалів генпідрядника, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, договірних цін, актів приймання виконаних будівельних робіт, календарних графіків виконаних робіт, ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданих ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаір Компані», журнал-ордер і відомість по рахунках 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Згідно статті 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і в акті перевірки, відповідач вказував на наявність порушеного кримінального провадження №32013110080000071, відкритого відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за ознаками кримінальних проваджень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, яким в ході досудового розслідування встановлено, що зазначені особи, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме пособництва в ухиленні від сплати податків шляхом використання реквізитів фіктивних товариств, підроблення первинних фінансово-господарських та інших документів, а також проведення незаконних банківських операцій, протягом 2012-2013 років створили/придбали, зокрема, ТОВ «Каліон» та ТОВ «Капексбуд».

Допитані як свідки у кримінальному провадженні засновники та директори ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд» та ТОВ «Альтаір Компані» показали, що вказані товариства ними зареєстровані за грошову винагороду без мети здійснення легальної фінансово-господарської діяльності.

Однак суд апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не з'ясував результатів порушеного кримінального провадження, не перевірив, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі, залишив поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентами податкових накладних, повноважними особами.

Також, суд апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробив, а лише, перелічивши їх, обмежився висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, суду апеляційної інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами, з обов'язковим врахуванням судового рішення - вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3, яким було останню засуджено за ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст.358 КК України.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити касаційним судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

..........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду