Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2020 року

Київ

справа №817/374/17

адміністративне провадження №К/9901/11278/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №817/374/17

за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (суд у складі головуючого судді Недашківської К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , в якому просила про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1852 га в с. Зоря, Рівненського району за ОСОБА_2 .

2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року провадження в адміністративній справі №817/374/17 закрито.

3. Рішення судів мотивовані тим, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства оскільки спірні правовідносини за своєю суттю є приватноправовими та мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті без належного з`ясування всіх обставин у справі, без проведення підготовчого судового засідання, дослідження доказів та перевірки доводів позивача по суті справи. Позивач вважає, що висновки судів про те, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами цивільного судочинства, не можна вважати обґрунтованими, оскільки в даному випадку відсутній спір про право, а перевірці підлягають виключно владно-управлінські функції відповідача щодо винесення спірного рішення.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року.

7. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

9. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

11. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

12. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

13. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

14. Підставою для звернення до суду з даним позовом, як зазначає касатор, стало те, що у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, яка зареєстрована за третьою особою - ОСОБА_2 .

15. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

16. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На даний час існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

19. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1852 га в с. Зоря, Рівненського району за ОСОБА_2 , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав третьої особи, а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку є по суті захистом прав та інтересів позивача на отримання у власність спірної земельної ділянки.

20. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.

21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

24. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 08.02.2020 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року по справі №817/374/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій