Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2019 року у справі №826/6818/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/6818/18

адміністративне провадження № К/9901/859/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2018 року (суддя Васильченко І. П. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (суддя-доповідач Бужак Н. П. ; судді: Губська О. А., Костюк Л. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування ", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування ", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (надалі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2018 року № 0008251211.

Посилаючись на невідповідність оскаржуваного індивідуального акта вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач, зокрема, зазначив, що висновки Відповідача, викладені в акті перевірки, про порушення строків сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, є необґрунтованими, оскільки платником платків вжито всі залежні від нього дії з метою сплати відповідної суми зобов'язання.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позов задоволено повністю.

Скасовуючи оскаржуваний індивідуальний, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Позивачем виконано дії щодо своєчасної сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за квітень 2016 року, неперерахування грошового зобов'язання не є наслідком винних дій платника податку, а тому до нього не може бути застосована відповідальність у вигляді накладення штрафу.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач з доводами та вимогами скаржника у надісланому відзиві не погоджувався, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Вказував, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

Відповідач до суду касаційної інстанції також скерував пояснення, а Позивач - відповідь на такі пояснення.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки Позивача складено акт від 17 січня 2018 року №391/16-31-12-11-30/337054782, згідно з висновками якого Позивачем допущено порушення строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року в сумі 15 676 294,90 грн., передбаченого пунктом 57.3 статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме: по строку сплати 30 травня 2016 року фактично сплачено 31 травня 2016 року (платіжне доручення від 30 травня 2016 року №1446, тобто з затримкою сплати на 1 календарний день).

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2018 року №0008251211, Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 1 567 629,49 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9 травня 2016 року Позивачем подано податкову декларацію від 19 травня 2016 року № 62, в якій визначено податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року на суму 16 664 141,25 грн.

З метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання Позивачем в електронній системі "Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS" (Клієнт-Банк) сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ "Сбербанк" електронні платіжні доручення від 30 травня 2016 року: № 1445 на суму 987 846,38 грн. по рентній платі за газовий конденсат та № 1446 на суму 15 676 294,87 грн. по рентній платі за природний газ.

Як встановлено судом першої інстанції, платіжний документ від 30 травня 2016 року № 1446 отриманий ПАТ "Сбербанк" 30 травня 2016 року о 16 год. 41 хв.

ПАТ "Сбербанк" здійснювало розрахункове обслуговування Позивача в електронній системі "Клієнт-банк" відповідно до додаткової угоди від 17 серпня 2012 року №2, укладеної до договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17 серпня 2012 року.

Відповідно до умов пункту 3.5 додаткової угоди №2 від 17 серпня 2012 року визначено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень. При цьому, операційний час банку з 09:00 до 17:00 години. Електронний платіжний документ, що надійшов до банку після вказаного вище часу - у разі наявності технічної можливості та за плату, визначену Тарифами, виконуються в день отримання електронних платіжних документів.

Відповідно до листа ПАТ "Сбербанк" від 12 березня 2018 року вих. №3957/4/07-2-1, що 30 травня 2016 року платіжний документ №1446 клієнта ТОВ "Карпатигаз" на суму 15 676 294,87 грн. надійшов до банку після закінчення операційного часу засобами системи Клієнт-банк "IFOBS".

ПАТ "Сбербанк" здійснив спробу проведення вказаного платежу, прийнявши платіжне доручення №1446 клієнта ТОВ "Карпатигаз" на суму 15 676 294,87 грн., оформлене клієнтом належним чином згідно законодавства України та відправлене до Банку з наявними електронними цифровими підписами о 17:58 год., здійснивши його обробку і відправку до СЕП НБУ (94-96).

Проте, вказаний платіж був відхилений центральною розрахунковою палатою НБУ, оскільки на той момент вже були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи СЕП.

У зв'язку з цим платіжне доручення №1446 клієнта ТОВ "Карпатигаз" на суму 15 676
294,87 грн. було повторно виконано ПАТ "Сбербанк" - 31 травня 2016 року о 09:28 год.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, Відповідач зазначає, що при розгляді справи не враховано, що платіжне доручення, яке не містило зокрема всіх обов'язкових реквізитів, отримано банком поза межами операційного дня, при цьому на рахунку Позивача не було достатньої кількості коштів для оплати відповідних зобов'язань.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу)

У запереченні на касаційну скаргу Позивач посилається на те, що відповідне платіжне доручення скероване на адресу банку у межах операційного часу, а саме о 16 год 41 хв. 30 травня 20216 року, проте з незалежних від платника податків причин не було виконане банком, при цьому останнім не заперечувалось наявність всіх обов'язкових реквізитів у платіжному дорученні.

Крім того Позивач посилався на наявність судової практики Верховного суду, яка підтверджує позицію судів першої та апеляційної інстанції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до приписів пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу).

Водночас, згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (пункт
252.23 статті 252 ПК України).

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр (підпункт
252.1.1 пункту 252.1 статті 252 ПК України).

Згідно із пунктом 257.1 статті 257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (пункт 257.2 статті 257 ПК України).

Відповідно до підпункту 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II підпункту 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому підпункту 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно із підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження.

Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що обов'язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що Позивачем здійснено всі залежні від нього заходи для сплати зобов'язань у строк, визначений нормами Податкового кодексу України.

Водночас Відповідачем на підставі відповідних доказів не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, зокрема висновків експертів, які б давали підстави вважати, що відповідне платіжне доручення направлено Позивачем для виконання поза межами 30 травня 2020 року та отримане банківською установою не цього дня о 16:41, як і те, що у Позивача був відсутній необхідний обсяг коштів на відповідному банківському рахунку. До того ж даних, які б давали підстави вважати, що відповідних коштів не було достатньо на банківському рахунку не було зазначено ані під час перевірки, ані під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду щодо застосування статті 126 Податкового кодексу України, сатті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" Так, аналогічний підхід вже був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №804/5008/17, від 4 грудня 2018 року у справі №826/3671/17, від 26 червня 2018 року №826/18513/16.

Посилання ж Відповідача у касаційній скарзі на позицію Верховного Суду у справах за касаційними провадженнями №К/9901/47707/18, №К/990/34710/18 не спростовують правильності зроблених судами попередніх інстанцій висновків, адже вони ухвалені не за подібних правовідносин, оскільки в першій справі несвоєчасна сплата податкового зобов'язання пов'язана із зарахуванням коштів в рахунок погашення боргу попередніх періодів, а в другій - вирішувалось питання можливості застосування штрафних санкцій поза межами строку, визначеного пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про невідповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржуваного індивідуального акта.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх