Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2021 року у справі №320/2061/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2021 року

Київ

справа №320/2061/20

адміністративне провадження №К/9901/6468/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 320/2061/20 за позовом Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя - Парінов А. Б., судді: Беспалов О. О., Ганечко О. М. ),-

ВСТАНОВИВ:

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення реєстрації податкової накладної №1283 від 31 грудня 2018 року в день її фактичного відправлення засобами електронного зв'язку, а саме 15 січня 2019 року, та зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати вказану податкову накладну в день її фактичного відправлення.

Відповідно до розписки, що міститься у матеріалах справи, копію рішення суду представник Державної податкової служби України (далі - ДПС) отримала 7 вересня 2020 року (а. с.118).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПС подало апеляційну скаргу 6 жовтня 2020 року засобами поштового зв'язку (а. с.130).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 26 жовтня 2020 року задовольнив клопотання ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали, отриманої 29 жовтня 2020 року, ДПС 9 листопада 2020 року подало клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане клопотання вмотивоване тим, що операції на рахунках ДПС тимчасово були зупинені Державною казначейською службою України відповідно до пункту 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), на підтвердження чого надано відповідні листи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відмовлено ДПС у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Вказана ухвала вмотивована тим, що, враховуючи зміни, внесені з 16 березня 2018 року до пункту 25 Порядку №845, апелянт мав можливість сплатити судовий збір навіть у разі зупинення операцій по рахунках. Водночас, приписи частини 2 статті 169 КАС України встановлюють, що строк на усунення недоліків не може перевищувати десять днів з моменту отримання ухвали про залишення заяви (скарги) без руху. Тобто, законодавець визначив десятиденний строк достатнім для усунення відповідних недоліків.

8 грудня 2020 року ДПС вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та документом про сплату судового збору (а. с.180).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з моменту отримання ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Відповідно до вказаної ухвали апеляційний суд визнав неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору, про що вказував Верховний Суд в ухвалі від 22 січня 2020 року (справа №320/208/19).

На виконання вимог вказаної ухвали, отриманої 8 січня 2021 року, ДПС 19 січня 2021 року подало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане клопотання вмотивоване тим, що повторно апеляційну скаргу ДПС подало 8 грудня 2020 року, тобто через 8 робочих днів після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги. Апелянт зазначив, що ним було дотримано розумний строк та не допущено зволікань при зверненні до суду. При цьому оригінал документа про сплату судового збору, яка відбулась 23 листопада 2020 року, до ДПС надійшов лише 25 листопада 2020 року, тобто, вже після прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги від 16 листопада 2020 року. Таким чином, з метою виконання процесуального обов'язку із сплати судового збору ДПС були вчинені усі залежні та можливі дії.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору та тимчасова відсутність таких коштів, що пов'язано із обов'язком держави дотримуватись принципу "належного урядування". Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що вдруге апеляційна скарга була подана разом із документом про сплату судового збору вже через 8 робочих днів після того як апелянт дізнався про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Скаржник наводить посилання на справи №810/1156/16, №810/3635/16, №808/2489/17, в яких Верховний Суд також поновлював податковому органу строк звернення до суду з касаційною скаргою після її повернення. У постанові від 20 листопада 2019 року (справа №209/1396/19) Верховний Суд вказував, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду. ДПС наголошує, що відсутність можливості сплати судового збору була єдиною причиною невиконання вимог ухвали апеляційного суду та була обумовлена обставинами безспірного стягнення коштів та блокуванням рахунків.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 299 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки (частина 2 статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України.

З матеріалів справи слідує, що повернення апеляційної скарги вперше (16 листопада 2020 року) було зумовлено невиконанням вимог ухвали суду від 26 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. При цьому суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Так, апеляційний суд надав відповідну правову оцінку долученим до вказаного клопотання листам Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів та вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства ці обставини не впливають на можливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору.

Як зазначає ДПС у касаційній скарзі, копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 16 листопада 2020 року було отримано 25 листопада 2020 року. 8 грудня 2020 року ДПС повторно направило апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що він невідкладно, а саме протягом 8 робочих днів з дня отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, повторно направив апеляційну скаргу, оскільки такий строк згідно з вимогами КАС України обчислюється у календарних днях.

Відтак, повторно апеляційна скарги відповідачем фактично була подана через 12 днів після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції в ухвалах від 29 грудня 2020 року (залишення апеляційної скарги без руху) та від 26 січня 2021 року (відмова у відкритті апеляційного провадження) обґрунтовано вказав, що доводи апелянта про відсутність видатків на оплату судового збору не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження того, що апелянтом у період з 6 жовтня 2020 року по 23 листопада 2020 року вживались дії щодо сплати судового збору, зокрема шляхом подання на оплату відповідного платіжного доручення, надано не було. Колегія суддів враховує, що платіжне доручення про сплату судового збору датоване 18 листопада 2020 року, тобто фактично дії, спрямовані на виконання процесуального обов'язку із сплати судового збору були вчинені із спливом більше одного місяця з дня закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги. Доказів, які б підтверджували відсутність коштів на рахунку апелянта, починаючи з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до моменту повторного звернення до суду, також надано не було.

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме по собі швидке подання ДПС апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов'язків.

Бездіяльність посадових осіб ДПС в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов'язку по сплаті судового збору протягом більше двох місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

З приводу посилань скаржника на ухвалу Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі №810/1156/16, якою було поновлено строк касаційного оскарження після повернення касаційної скарги, поданої вперше, колегія суддів зауважує про їх хибність, оскільки ухвалою від 14 травня 2018 року у цій справі Верховний Суд визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та залишив без руху касаційну скаргу, а ухвалою від 14 червня 2018 року у відкритті касаційного провадження було відмовлено з підстав пропуску податковим органом строку на касаційне оскарження.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 31 січня 2019 року (справа №808/2489/17), від 20 листопада 2019 року (справа №209/1396/19), колегія суддів зазначає, що у вказаних судових рішеннях Судом було застосовано наведений вище підхід в частині надання оцінки тим обставинам, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, періоду часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, та яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. У наведених скаржником справах підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги слугувала відсутність доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу. Суд врахував, що повертаючи апеляційну скаргу з наведених підстав, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків апеляційної скарги.

Натомість, у цій справі повернення вперше поданої апеляційної скарги зумовлене несплатою судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому скаржником не надавались належні докази неможливості такої сплати або вчинення ним усіх можливих і залежних дій задля своєчасного виконання вказаного процесуального обов'язку.

Відтак, постанови Верховного Суду, на які послався скаржник, ухвалені за відмінних обставин справи та не є релевантними до обставин цієї справи.

Аргументи відповідача в касаційній скарзі про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №320/2061/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон М. Б. Гусак Є. А. Усенко