Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №813/449/17

адміністративне провадження №К/9901/32781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Грень Н.М. від 11.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., Носа С.П., Яворського І.О. від 15.06.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду із позовом до Червоноградської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило: визнати протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки дотримання вимог статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за період з 30.01.2014 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 №961/13-13-12-00-27/22405526; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2016 №0003511200, №0003531200, №0003541200 про застосування штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що у Інспекції були відсутні законодавчо визначені підстави для проведення камеральної перевірки з урахуванням встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII мораторію на проведення перевірок, а тому прийняті на підставі такого акта перевірки рішення є незаконними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суди дійшли висновку, що проведення контролюючим органом камеральної перевірки всупереч визначеної пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» заборони на проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на те, що визначена пунктом 3 розділу ІІ вказаного вище Закону заборона на проведення контрольних заходів стосується документальних позапланових перевірок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 відкрито касаційне провадження.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки Товариства з питань дотримання вимог статті 57 ПК України за період з 30.01.2014 по 31.08.2016 Інспекцією складено акт від 22.09.2016 №961/13-13-12-00-27/22405526, яким встановлено порушення Товариством вимог статті 57 ПК України щодо сплати земельного податку.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.10.2016: - №0003511200, яким на підставі статті 126 ПК України за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 23876,58 грн.; - №0003531200, яким на підставі статті 126 ПК України за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 16631,01 грн.; - №0003541200, яким на підставі статті 126 ПК України за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

28.12.2014 Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Однак наведена норма свідчить про те, що у будь-якому випадку запроваджені цим Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Стаття ж 57 ПК України, про порушення якої відповідач вказував в акті перевірки, визначає строки сплати податкового зобов`язання.

Таким чином, з огляду на наведені вище положення податкового законодавства, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати передбачені статтею 57 ПК України питання своєчасності сплати податкового зобов`язання, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Зміст наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з`ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

У даному ж випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду в цій справі, не є законними та підлягають скасуванню.

Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення цієї постанови), підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду